Поліцейська статистика катувань (стаття 127 Кримінального кодексу України) займає дуже суперечливе місце в аналізі загальної структури злочинності в Україні. З одного боку, систематичне застосування катувань працівниками gjліції та пенітенціарних установ сформувало відповідні погляди на практику катувань в українському суспільстві та засобах масової інформації. В українському суспільстві існує стійка думка, що жорстоке поводження з боку працівників поліції та пенітенціарної системи є широко розповсюдженим явищем. З іншого боку, кількість офіційно зареєстрованих злочинів, пов'язаних з катуваннями, визначає багато питань щодо латентності цього виду злочинів, а також ефективності розслідування катувань з боку представників держави в Україні, які стають відомими суспільству.

Поліцейська статистика свідчить про наступні тенденції злочинності катувань в Україні: 1) до війни 2022 року спостерігалося зниження кількості зареєстрованих злочинів катувань; 2) після початку війни 2022 року кількість злочинів катувань стрімко зросла і досягла рівня показників 2020 року.

Водночас, як довоєнний, так і воєнний періоди демонструють стійку тенденцію, що лише 40% кримінальних проваджень мали чітку судову перспективу (28% до війни (2016 - 2021 рр.) та 50% у період 2022 - 2024 рр.).

Крім того, відсоток закритих кримінальних проваджень стимулює додаткові питання щодо ефективності досудового розслідування катувань. Особливістю злочинів про катування є те, що потерпілий може ідентифікувати злочинця або принаймні надати інформацію про те, що його піддавали катуванню в конкретному відділі поліції чи в конкретній в'язниці.

Загалом після 2022 року можна виявити позитивну тенденцію, коли у більшій кількості кримінальних проваджень було повідомлено про підозру, а менше кримінальних проваджень було закрито. Однак такі навіть позитивні тенденції далекі від належного стану справ: надто багато кримінальних проваджень є «фактичними » (без підозрюваних), надто багато кримінальних проваджень у справах про катування закриваються.