Пробація у ХХІ столітті: перевинахід, модернізація або знищення - 23 Травня 2009 - Персональный сайт

Неділя, 2016-12-11

Сайт Дмитра ЯГУНОВА

d.yagunov@gmail.com

Меню сайту

Форма входу
Пошук
Головна » 2009 » Травень » 23 » Пробація у ХХІ столітті: перевинахід, модернізація або знищення
1:51 PM
Пробація у ХХІ столітті: перевинахід, модернізація або знищення
 
Дмитро Ягунов
Пробація у ХХІ столітті: перевинахід, модернізація або знищення
 

Система кримінальної юстиції будь-якої сучасної держави не уявляється без такого важливого елемента як служба пробації. Причому йдеться не про будь-яку публічну агенцію, діяльність якої пов’язана з виконанням альтернативних покарань та соціальною роботою з правопорушниками, а саме про службу пробації з саме такою офіційною назвою і певним “стандартним’ переліком функцій.

Але, з іншого боку, сутність концепції пробації сьогодні набула зовсім іншого значення, аніж те, що покладалося в її основу із самого початку. Тенденції та факти, які характеризують сучасну пробаційну практику в західних країнах, надають підстави стверджувати про значний вплив глобалізаційних процесів на сутність цієї концепції, а тому – і про зміну пріоритетів у діяльності служб пробації.

У попередніх статтях ми висвітлювали ці проблеми, які характеризують служби пробації сучасних західних країн (наприклад, перехід від державного управління до менеджменту, приватизація, дедалі більший взаємозвязок між ідеологією покарання та економікою). Зарубіжні вчені також вказують на загрозу депрофесіоналізації службовців сучасних служб пробації, що традиційно пов’язується із глобальною кризою реабілітаційного ідеалу та перенесенням уваги пенологів – як теоретиків, так і практиків – з 'реабілітаційного впливу' на 'забезпечення безпеки суспільства' та 'управління ризиками скоєння рецидивних злочинів'.

До речі, за деякими виняткам, феномен пенальної кризи такі не знайшов свого відображення у вітчизняній науці. Саме тому, усі законодавчі акти в Україні, що стосуються соціальної роботи зі злочинцями, являють собою, на нашу думку, яскравий приклад спроби формально-юридичного регулювання складних суспільних відносин завдяки відсутності концептуально-ідеологічного обґрунтування.

 

Повертаючись до основного питання цієї статі, варто наголосити, що депрофесіоналізація пробаційної діяльності, централізація управління, а головне – колапс реабілітаційного ідеалу – все це надає підстави ставити питання про майбутнє пробації: перевинахід, модернізація або знищення. Безумовно, не хотілося б останню категорію попереднього речення використовувати для зображення перспектив пробації у глобальному контексті, але, на жаль, на користь такої альтернативи можна висловити деякі аргументи.

Свого часу видатний британський кримінолог Л.Радзинович визначив пробацію якнайбільш вагомий внесок Британії у пенологічну теорію та практику, що пустив корені у ХХ столітті’. Проте сьогодення, здається, примушує переформулювати цей вислів у відповідність до реалій століття ХХІ-го через кардинальну зміну сутності концепції пробації. Сучасне західне суспільство фактично перестало хвилюватися питаннями перетворення злочинців на законослухняних громадян. На порядку денному стоїть дещо інше питання: яким чином пробація може виконати завдання щодо захисту суспільства від рецидивної злочинності? І якщо суспільство надає злочинцю шанс не бути за ґратами, скільки коштуватиме цей шанс для платників податків?

Сучасні західні уявлення про пробацію є наслідком зростання вязничного населення у глобальних масштабах та обмеження фінансових ресурсів на фоні колапсу реабілітаційного ідеалу. Переповнення в’язниць стало однією з головних проблем сучасних пенітенціарних систем, але не зважаючи на декларації урядів багатьох сучасних держав щодо необхідності зниження в’язничної популяції, зростання обсягів діяльності Транснаціональних в’язничних корпорацій та приватизація служб пробації у багатьох країнах свідчить про протилежне ставлення до цієї проблеми. Варто додати, що служби пробації в умовах глобалізованого суспільства, яке нерідко соціологи розглядають як суспільство тотального контролю, перетворюються на філіали “фабрик ізоляції’, незважаючи на намагання зберегти її соціальне 'обличчя'. Традиційно досягнення мети щодо убезпечення суспільства покладалося на в’язниці, але сучасний пенальний ландшафт наочно демонструє ситуацію, коли на службу пробації покладається майже аналогічне завдання.

Сучасні тенденції законодавчого забезпечення пробаційної діяльності у багатьох західних країнах свідчать про збільшення умов, обовязків та зобовязань, що покладаються на клієнтів пробації. Більшість з цих обмежень мають переважно дисциплінарно-пунітивне спрямування, але ніяк не соціальне. У деяких країнах судді взагалі не обмежені кількістю цих умов та зобов’язань; головне, щоб судове рішення не порушувало прав людини, передбачених міжнародними стандартами з прав людини. Передусім, це стосується часових та просторових обмежень для пробаціонерів, що, знов-таки, надає можливість проводити аналогію між в’язницею волі та пробацією. Прикладом цього є поширення використання електронного моніторингу, який є лише засіб контролю та позбавлений будь-якого реабілітаційного спрямування. Можна додати більше. В умовах пенальної кризи можна спостерігати тенденцію до розширення застосування пробації до осіб, які вчинили тяжкі злочини. Відповідно, умови пробаційних ордерів для цієї категорії осіб стають дедалі суворими. За цих умов пробація дедалі менше буде нагадувати методи соціальної роботи зі злочинцями, поступаючись місцем пробації як виду ‘вимушеного’ альтернативного покарання.

 

Одна з тенденцій глобального розвитку концепції пробації пов’язана зі збільшенням в’язничного населення (так зване 'класичне' пояснення причин пенальної кризи). Проте враховуючи обсяги приватизації різних елементів системи кримінальної юстиції (особливо пенітенціарної системи), можна припустити, що зацікавлені актори не будуть у захваті від зменшення кількості ув’язнених та клієнтів пробації через потенційну втрату частини своїх надприбутків.

 

Можна нагадати, що у багатьох західних країнах функції служб пробації виконують приватні актори, незалежно від того, чи переслідують вони мету отримання прибутку (неурядові благодійні організації або фірми). Транснаціональні в’язничні корпорації поширили свій вплив і на роботу зі злочинцями в умовах вільного суспільства. Так, у Данії Prison and Probation Service використовує послуги приватних акторів у різних сферах.

 

Намагання британського уряду створити “конкурентну атмосферу’ та “змішані ринкові відносини’ у площині пробаційної діяльності привело до створення в Англії та Уельсі так званої Національної служби з питань управління злочинцями (National Offender Management Service, NOMS), що надало підстави противникам відповідного законопроекту говорити, що 'службу пробації продано на аукціоні’ та проводити масштабну кампанію під гаслом 'врятуйте пробацію від законопроекту [про NOMS]’.

 

Фактично у Національної служби пробації було відібране її монопольне право на надання соціальних послуг клієнтам пробації та здійснення контрольних заходів щодо них. Замість цього служби пробації стали лише одним з багатьох можливих провайдерів (постачальників) цих послуг з числа як неприбуткових організацій, так і приватних корпорацій .

 

Приватизація служб пробації у США розпочалася ще у 1970-х роках. Сьогодні у кожному п’ятому штаті США служби пробації були піддані приватизації у тих чи інших формах.
 
Тенденції, пов’язані з приватизацією не тільки в’язниць, але і служб пробації, примушують ще раз згадати про деякі наукові концепції, що відображають сутність сучасного тотального суспільства з максимальним поширенням контрольних механізмів (наприклад, 'Net-Widening'), а також замислитися про реальні (!) функції сучасної системи кримінальної юстиції.

 

Отже, глобалізаційні зміни не лишають осторонь пробацію і як концепцію, і як вид діяльності, і як метод роботи зі злочинцями. Ідеологічно-концептуальне 'зневоднення' пробаційної діяльності в таких умовах триватиме, що не може не викликати інтерес, а точніше – занепокоєння у осіб, які працюють у цій сфері. Ці тенденції мають брати до уваги і вітчизняні науковці та практичні працівники системи органів кримінальної юстиції з метою уникнення зайвого формалізму при розробці відповідних законопроектів. Саме у цьому, на нашу думку, і полягають основні засади аналізу концепції пробації у глобальній перспективі. Власні роздуми щодо впливу глобалізаційних процесів на концепцію пробації ми вже представляли у попередніх публікаціях, зустрічаючи кожного разу певні труднощі у формулюванні висновків з питань подальшого розвитку ідеї пробації у сучасних країнах світу.

 

Що ж до нашої держави, то можна впевнено сказати, що Україні не варто: по-перше ігнорувати світовий досвід концептуального обґрунтування пробаційної діяльності; по-друге: одразу жхапатисяза формальні аспекти пробаційної діяльності з метою створення національної моделі пробації; по-третє: розглядати застарілі радянські механізми виконання невязничних покарань як аналог механізмів роботи із засудженими у процесі виконання невязничних покарань.
 
 
Опубліковано - газета Державного департаменту України з питань виконання покарань "Закон і обов'язок",
12 лютого 2009 року
http://www.ext.kvs.gov.ua/zio/index.php?cont=long&id=456&year=2009&today=12&month=02
Переглядів: 5924 | Додав: dmytro-yagunov
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Календар
«  Травень 2009  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
Наше опитування
Як Ви можете оцінити діяльність міліції як елемента системи кримінальної юстиції України?
Всього відповідей: 103

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Copyright MyCorp © 2016
Сайт управляється системою uCoz