Вікова характеристика:
74% осіб відноситься до вікової групи від 18 до 39 років;
18% складають особи віком від 40 до 49 років;
6% - особи від 50 до 59 років;
1% - більше 60 років.

Освітній рівень:
51% мають повну загальну освіту;
30% - базову загальну освіту;
5% - початкову вищу освіту (середню спеціальну);
4% - повну вищу освіту;
2,7% - незакінчену вищу освіту.

Соціальне становище:
59% - неодружені;
15% перебувають у шлюбі;
16% - розлучені;
8% - до засудження перебували у цивільному шлюбі;
1% - удівці.

Зайнятість до засудження:
57% не працювали;
Загальна кількість загиблих потерпілих внаслідок злочинів (за вироками судів) складає 3055 особи.
36% потерпілих жінки;
11% особи похилого віку;
8% неповнолітні.

 

Відношення до скоєного злочину:
21% вину у скоєному злочині визнають повністю,
52% – вину визнають частково, міру покарання рахують занадто суворою,
27% – вину не визнають.

Кримінологічна характеристика:
34% попередньо не мали кримінального досвіду і вперше були притягнуті до кримінальної відповідальності.
24% раніше один раз притягувалися до кримінальної відповідальності,
16% - притягувалися двічі,
15% - тричі,
11% –чотири і більше разів.
32% засуджених до довічного позбавлення волі раніше взагалі не перебували в місцях позбавлення волі.

Строки тримання в місцях позбавлення волі:
2% - до 1 року;
7% - від 1 до 2 років;
36% - від 2 до 5 років;
36% - від 5 до 10 років;
13% - від 10 до 15 років;
5% - від 15 до 20 років;
1% - більше 20 років.

Характеристика в місцях позбавлення волі:
19% характеризується негативно,
15% підримують злочинні традиції.

У відношенні до представників адміністрації установи:
21% засуджених характеризуються як невідверті та брехливі;
6% проявляють зверхність, грубість та зухвалість;
38% характерна пристосовницька поведінка.

Вивчення рівня агресивності свідчить, що для даних засуджених характерна тенденція до свідомого приховування особливостей власного характеру, конфліктних задумів, негативного відношення до оточуючих.

За формою агресії:
40% - характерні прояви непрямої агресії (розповсюдження пліток, збудливих вибухів проти інших осіб);
4,4% - характерна агресія у виді використання фізичної сили.

 

Не всі держави світу вбачають необхідність у довічному позбавленні волі. Так, приміром, в Португалії цей вид покарання відмінений Конституцією 1989 року (ст. 30 (1)). В Іспанії довічне позбавлення волі також відсутнє.
Довічне позбавлення волі заборонено також конституціями деяких північноамериканських країн, зокрема Бразилії.
Кримінальні кодекси Норвегії та Словенії також не передбачають довічного позбавлення волі. Замість нього, за особливо тяжкі злочини суди призначають тривалі, але фіксовані терміни позбавлення волі.
В дійсності, в країнах Південної та Західної Європи лише незначна кількість осіб, засуджених до довічного позбавлення волі залишаються в колонії до кінця свого життя.

Середній термін довічного позбавлення волі:
у Швеції – 9 років;
в Англії та Уельсі – 14,4 роки;
у Франції – 18 років;
в Італії – 21 рік;
в Австрії складає 22 роки,
У Канаді мінімальний термін, після якого може бути розглянуто питання про дострокове звільнення засудженого до довічного позбавлення волі складає 10 років при скоєнні тяжкого злочину та максимальний 25 років за особливо тяжкий злочин.

Питання про дострокове звільнення може бути розглянуто:
у Шрі-Ланці після фактичного відбуття 6 років покарання;
Японії – 10 років;
Німеччині та Люксембурзі – 15 років;
Польщі – 20 років;
Латвії та Литві – 25 років;
Естонії – не менше 30 років.

Разом з тим, цей термін може бути збільшений за порушення режиму відбування покарання або навпаки зменшений по амністії чи помилуванню. Відсоток осіб, засуджених до довічного позбавлення волі та засуджених до покарання на певний строк в країнах світу:
Франція – 1,6%;
Угорщина – 1,9;
Швеція – 2%;
Фінляндія – 2,2%;
Австрія – 2,9 %;
Італія – 3%;
Туреччина – 4,4%;
Англія та Уельс – 6,02%; Шотландія – 11,2%.

Серед країн, які забезпечують масштабне засудження до довічного позбавлення волі виділяють США. За інформацією на 2006 рік у федеральній тюремній системі США:
25,5 тис. засуджених відбувають покарання без права на звільнення;
80,2 тис. засуджених відбувають покарання з можливістю дострокового звільнення;
близько 120 тис осіб, відбувають покарання терміном більше 20 років.