В 2019 році ЄСПЛ ухвалив рішення у справі «Петухов проти України (№ 2)», констатувавши порушення статті 3 Конвенції. На жаль, на той час національне законодавство не передбачало можливості для засуджених до довічного позбавлення волі задоволення їхніх клопотань про перегляд покарань у виді довічного позбавлення волі.

18 жовтня 2022 року на виконання цього рішення Верховною Радою України було прийнято Закони України № 2690-IX та № 2689-ІХ, якими внесено зміни до КК України та КПК України та передбачено можливість заміни судом покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі строком від 15 до 20 років, якщо засуджений відбув не менше 15 років призначеного судом покарання.

Після набуття чинності відповідних змін та поступового введення в дію такого механізму в Україні, тривала активна дискусія щодо його реальної ефективності-

Згодом ЄСПЛ висловився чи такий механізм буде дієвим на практиці та відповідатиме вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, особливо щодо засуджених до довічного позбавлення волі, які вже відбули покарання понад 15 років.

Йдеться про рішення ЄСПЛ у справі «Медвідь проти України», яка стосувалась скарг заявника, засудженого до довічного позбавлення волі, на порушення статті 3 Конвенції через неможливість заміни такого покарання на фіксований термін, а після введення такого механізму в 2022 році – що за умови позитивного перегляду довічного, мінімальний термін відбування покарання у виді позбавлення волі становитиме понад 26 років, особливо для тих, хто вже відбуває покарання більше 15 років.

ЄСПЛ, розглянувши цю справу, вказав, що:

(a) механізм перегляду довічного позбавлення волі може вважатись введеним на практиці з 3 березня 2023 року, коли набуло чинності та почало діяти доповнююче нормативно-правове регулювання на його реалізацію;

(b) у період між остаточним засудженням до довічного ув'язнення (2 жовтня 2003 р.) і датою введення в дію механізму перегляду (3 березня 2023 року) заявник знаходився в ситуації невизначеності, і не було чітких і реалістичних перспектив дострокового звільнення, а тому було порушено статтю 3 Конвенції в цей період;

(c) після 3 березня 2023 року введений механізм пропонував заявнику реалістичну можливість перегляду його довічного ув'язнення відповідно до чітких умов та в межах чітко визначених часових рамок та вказав на відсутність порушення статті 3 Конвенції після цієї дати.

Європейський Суд прямо й недвозначно вказав, що «не можна сказати, що система не є ефективною ані в теорії, ані на практиці».

У подальшому було подано клопотання про передання справи на розгляд Великої Палати Суду. Проте 17 березня 2025 року ЄСПЛ відхилив це клопотання та рішення у справі «Медвідь проти України» набуло статусу остаточного.

Таким чином, сьогодні маємо ще одне важливе підтвердження, що зусилля Уряду України на виконання рішення ЄСПЛ у справі «Петухов проти України (№ 2)» та реформування системи мають поступові позитивні результати.

Ця справа – про позитивний приклад запровадження юридичного механізму у відповідь на констатовані ЄСПЛ порушення. Водночас  ця справа – це результат значних спільних зусиль Міністерства юстиції України та інших державних органів.