Пройшли майже п’ять років як в Україні була задекларована та почала впроваджуватися нова пенітенціарна реформа, яка ставила на меті «знести» стару «радянську» «виправно-трудову систему» та замінити її на відкриту для суспільства пенітенціарну систему, побудовану за світовими та європейськими стандартами.

Гадаємо, що існує нагальна потреба провести аналіз результатів такої реформи для ключових акторів (суспільство, потерпілі, ув’язнені та засуджені, пенітенціарна служба, інші елементи системи кримінальної юстиції, інші зацікавлені актори).

Основні напрями реформування

З огляду на стан справ у пенітенціарній системі на сучасному етапі можна визначити наступні напрямки реформування. Вони були актуальними упродовж останніх 4 років, проте водночас можуть бути перевіркою для нової команди МЮ України.

1. Проведення негайного всеохоплюючого аудиту пенітенціарної системи.

Необхідно встановити чіткі показники пенітенціарної системи до реформи, під час реформування (2015-2019 рр.) та після реформування. Потрібен повний аудит системи та оприлюднення усіх даних за усіма напрямками пенітенціарної системи. Звичайно, це буде дуже неприємно для самої системи, проте лише ціною такої політичної волі є забезпечення дійсного майбутнього реформування пенітенціарної системи України. Відсутність чи наявність політичної волі на підготовку та публікацію відповідної доповіді Міністра юстиції буде лакмусовим папірцем для визначення спроможності запровадити механізм пенітенціарного інспектування, передбачений Конституцією України.

2. Регулярне висвітлення на офіційному сайті МЮ України статистичних показників функціонування пенітенціарної системи.

МЮ України має нарешті надати суспільству повну та цілісну статистичну картину з чого, власне, розпочалася «реформа» та якими показниками ця реформа супроводжується на сучасному етапі. На особливу увагу заслуговують, звичайно, питання фінансування пенітенціарної системи та питання видатків, обсяги міжнародної допомоги, а також статистика пенітенціарної злочинності та результати діяльності пенітенціарних інспекцій (йдеться про відповідні звіти за підписом Міністра юстиції).

3. Позбавлення реформаторського процесу будь-яких ознак таємності.

Беручи до уваги факт, що майже усі реформаторські ініціативи МЮ України (від підготовки плану ліквідації ДПтСУ до підготовки Концепції реформування пенітенціарної системи) були фактично таємними, будь-які подальші кроки потребують широкого громадського обговорення та висвітлення на офіційному сайті МЮ України. Потрібне надання чіткого та зрозумілого (та водночас позбавленого ідеологізмів та примітивних посилань на викривлені історичні події та факти) обґрунтування конкретної моделі державного управління пенітенціарною системою України.

4. Надання чіткої позиції Міністерства юстиції щодо пенітенціарних інспекцій.

Принципи проведення пенітенціарних інспекцій в Україні не повинні мати нічого спільного з принципами прокурорських перевірок, де основа увага фокусувалася на досягненні формальних планових показників щодо кількості осіб, притягнутих до дисциплінарної відповідальності. Метою будь-якою інспекції повинно стати надання письмових відкритих рекомендацій щодо забезпечення «здорового клімату» у в’язниці. Завдання керівника установи після отримання таких рекомендацій полягає у вивченні рекомендацій та публічному звітуванні на предмет їх виконання або невиконання. У будь-якому випадку керівник установи повинен надати пояснення щодо підстав та причин невиконання або часткового виконання тих чи інших рекомендацій. Результати будь-якої інспекції повинні широко оприлюднюватися на веб-сайтах Мінюсту та Адміністрації ДКВСУ у форматі, зручному для завантажування та подальшого користування з одночасним поясненням того, наскільки зазначені рекомендації були виконані.

The paper can be downloaded here