Сучасна кримінологія вже давно розглядає спостереження як основу соціального контролю. Від «Паноптикуму» Бентама до дисциплінарного суспільства Фуко, від концепції «синоптикуму» Зигмунта Баумана до інших досліджень у сфері спостереження, переважає думка, що тотальний контроль держави та її апаратів забезпечує порядок, дотримання правил та внутрішню асиміляцію норм. Однак збройні конфлікти радикально порушують цю парадигму. Війна не просто кидає виклик інфраструктурі спостереження — вона перевертає саму її логіку, показуючи, що тотальне спостереження не є основою соціального контролю, а, скоріше, одним з його найкрихкіших інструментів. ... Читати далі »