Пенітенціарна служба Тасманії застосовувала «несанкціонований» режим покарання в одному зі своїх підрозділів з високим рівнем безпеки, стверджує державний наглядовий орган за в'язницями.

Це викриття було включено до останнього щорічного звіту інспектора з питань виконання покарань Річарда Коннока, який виявив кілька порушень міжнародних стандартів та інші проблеми, що викликають занепокоєння.

Пан Коннок розповів, що про «Hostile Management Regime» його інспекційну групу попередив підліток, який утримується у відділенні суворого режиму на ім'я Тамар у в'язничному комплексі «Рісдон».

"Підліток розповів, що у нього на кілька днів забрали матрац, і він мав лише дві брезентові ковдри", - сказав пан Коннок.

"У камері не дозволялося мати при собі жодних особистих речей".

"Вони сказали, що їм доводилося лягати обличчям вниз на землю з руками за спиною, перш ніж двері камери відчинялися".

Підрозділ «Тамар» використовується Тасманійською тюремною службою (TPS) для утримання ув'язнених, які становлять високий ризик для безпеки, охорони і порядку, наприклад, тих, хто нападає на інших ув'язнених.

"Їх відокремлюють від інших ув'язнених в якості покарання або для забезпечення належного порядку і безпеки у в'язниці", - додав пан Коннок.

Після запитань пана Коннока про поводження з підлітком, керівництво TPS визнало, що режим діяв поза межами своїх правил.

«Вона підтвердила наявність Hostile Management Regime, але повідомила, що це була несанкціонована практика, яка суперечить її політиці та процедурам», - сказав пан Коннок.

«TPS повідомила нам, що використання режиму було припинено після того, як ми порушили це питання».

Пан Коннок закликав людей, які знають про цей режим, включаючи персонал та осіб, які перебувають під вартою, звертатися до його офісу: «Ми розглянемо це питання, оскільки воно викликає потенційні занепокоєння з точки зору прав людини».

«Колективне покарання» і надмірна ізоляція

У звіті також йдеться про те, що ув'язнених регулярно піддають надмірному ізоляції і вони «тривожно мало» часу проводять за межами своїх камер. Так, ув'язнені повинні були проводити поза камерами від 8 до 9 годин на день, але вони отримували в середньому лише половину цієї кількості.

За його словами, це було пов'язано з тим, що вони часто перебували в ізоляції упродовж декількох днів, що суперечило Закону про виконання покарань та міжнародним стандартам.

"Ми постійно чуємо від ув'язнених та персоналу про згубний психологічний та фізичний вплив таких ізоляцій".

"Особливо тривожним аспектом ізоляції є те, що люди у [в'язниці Рісдон] не можуть подзвонити своїм сім'ям і друзям, коли вони замкнені в своєму блоці або камері".

В одному випадку, за словами пана Коннока, 23 ув'язнених суворого режиму були ізольовані на добу, тому що деякі з них робили сексистські зауваження на адресу жінок-офіцерів виправних установ.

Він сказав, що це була форма «колективного покарання», оскільки деякі з цієї когорти не були причетні до цього.

Пан Коннок заявив, що ізоляція суперечить правилам ООН щодо поводження з ув'язненими.

Серед інших питань, порушених у його доповіді, були:

• Багаторічні затримки у розслідуванні звинувачень персоналу в сексуальному насильстві над дітьми в колонії для неповнолітніх в Ешлі.
• Деякі ув'язнені, які проковтнули леза бритви, були поміщені до камер без доступу до домофонів, щоб покликати на допомогу в разі надзвичайної ситуації.
• Оцінка ризиків не завжди проводилася до того, як людей поміщали в одну камеру, включаючи один випадок, коли на ув'язненого було скоєно серйозний напад.

By Jano Gibson

Source, photo, text