На момент поранення Сміт був ув'язненим виправної колонії у Соледаді, штат Каліфорнія. Він був ув'язнений в окремому корпусі, призначеному для найбільш агресивних ув'язнених (O-Wing).

Відповідач Фред С. Тейлор, наглядач O-Wing схвалив призначення Сміта, афроамериканця, на прогулянковий двір, який використовувався виключно іспаномовними ув'язненими, багато з яких, як за словами Сміта, були членами банд.

16 травня 1984 року Круз Гонсалес і Даніель Мехія, охоронці, які працювали в O-Wing та наглядали за прогулянковим майданчиком, побачили, як ув'язнені поводяться з саморобними ножами. Вони попередили ув'язнених, щоб ті «не рухалися», але ті проігнорували їхні попередження і почали наносити удари ножами іншим ув'язненим. В якості додаткового попередження Гонсалес і Мехія зробили по одному холостому пострілу з рушниці 12-го калібру.

Коли попереджувальні постріли не зупинили напад, Гонсалес вистрілив рикошетом у стіни двору. Після цього кожен з охоронців вистрілив по десять разів у бік нападників.

У Сміта, випадкового свідка заворушень, влучили три кулі, і він отримав поранення.

Пізніше Сміт постав перед класифікаційним комітетом, в якому засідали відповідачі Рудольф Резерфорд та Енні Александер. Комітет рекомендував перевести Сміта до установи IV рівня (максимальної безпеки) через його ймовірну приналежність до банди.

Сміт стверджує, що після цієї рекомендації Резерфорд та Александер повідомили йому, що не розглядатимуть жодних його адміністративних апеляцій з цього питання.

І Резерфорд, в обов'язки якого входив розгляд апеляцій ув'язнених на дії його співробітників, і Александер, адміністратор програми і помічник суперінтенданта, заперечують твердження Сміта.

Тоді Сміт подав позов проти всіх відповідачів до окружного суду з вимогою грошової компенсації та декларативного відшкодування за нібито порушення його конституційних прав, відповідно до § 1983 розділу 42 Своду законів США. Суд відхилив більшість його позовних вимог з дозволом внести поправки через неможливість ідентифікувати конкретних відповідачів.

Згодом окружний суд постановив, що змінена скарга Сміта містила три обґрунтовані претензії: неправомірне призначення на тренувальний майданчик, надмірне застосування сили для припинення поножовщини та неправомірна відмова у розгляді адміністративної апеляції. Окружний суд розглянув матеріали справи і виніс рішення в порядку спрощеного судочинства на користь відповідачів по кожному з питань.

Сміт також стверджує, що дії Тейлора позбавили його конституційного права на особисту безпеку. Аргумент Сміта такий: помістивши його, афроамериканця, до латиноамериканських членів банди, коли Тейлор знав про серйозні заворушення у в'язниці між афроамериканцями та латиноамериканськими бандами, Тейлор неправомірно збільшив ризик заподіяння йому шкоди.

Незалежно від того, чи Сміт стверджує про порушення восьмої поправки або положення про належну правову процедуру чотирнадцятої поправки, рівень захисту, що надається, є ідентичним щодо його вимоги про особисту безпеку (Redman v. San Diego, 896 F.2d 362, 365 (9th Cir. 1990), reh'g en banc granted, 906 F.2d 1384 (July 11, 1990)).

Рішення Тейлора не порушує конституційні права Сміта, якщо тільки воно не було прийняте зі «свідомою байдужістю» до безпеки Сміта (see also Davidson v. Cannon, 474 U.S. 344, 347-48 (1985)).

Оскільки в матеріалах справи відсутні докази того, що на момент поміщення Сміта до O-Wing в'язниці існувала напруженість у відносинах між афроамериканцями та латиноамериканськими бандами, суд правильно вирішив, що питання про навмисну байдужість не підлягало обговоренню з присяжними.

Kerry Joseph Smith, Plaintiff-Appellant, v. Allan A. Stagner, Daniel McCarthy, V. Smith, Annie Alexander, Rudolph Rutherford, Fred S. Taylor, Lt. Ortega, Daniel Mejia, Cruz-Gonzalez, Defendants-Appellees. Unpublished Disposition, 917 F.2d 28 (9th Cir. 1990). US Court of Appeals for the Ninth Circuit – 917 F.2d 28 (9th Cir. 1990). No. 88-15375. Submitted October 4, 1990. Decided October 29, 1990