98 із 100 осіб не вчинили нових злочинів під час перебування на пробації та виправдали довіру судів щодо можливості виправлення без ізоляції від суспільства (дані Державної установи «Центр пробації»).

Відповідно до Огляду результатів діяльності Державної установи «Центр пробації» за 2023 рік, «2023 року уповноваженими органами з питань пробації відносно 2008 осіб, засуджених до покарань, не пов’язаних з позбавленням волі та звільнених від відбування покарання з випробуванням, отримано інформацію про внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинення нового кримінального правопорушення. … Для порівняння, у 2022 році уповноваженими органами з питань пробації отримано інформацію про вчинення нового кримінального правопорушення стосовно 1509 осіб».

Відповідно до Огляду результатів діяльності Державної установи «Центр пробації» за 2024 рік, «2024 року уповноваженими органами з питань пробації відносно 1747 засуджених по покарань, не пов’язаних з позбавленням волі та звільнених від відбування покарання з випробуванням, отримано інформацію про внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинення нового кримінального правопорушення. Для порівняння, у 2023 році уповноваженими органами з питань пробації отримано інформацію про вчинення нового кримінального правопорушення стосовно 2008 осіб».

Тому виникає закономірне, на наш погляд, запитання: навіщо ж нам «їх» (тобто європейська) пробація з такими показниками рецидиву, якщо у вітчизняній служби пробації він у декілька разів менше?

Питання полягає в абсолютно різних підходах щодо оцінювання показників рецидивної злочинності: якщо в Україні таким критерієм є вчинення рецидивного злочину під час пробаційного нагляду, то у більшості зарубіжних країн таким показником є вчинення пробаціонером рецидивного злочину упродовж певного періоду (3-5 років) після пробаційного нагляду.

Підхід, коли критерієм є вчинення або невчинення рецидивного злочину виключно упродовж пробаційного нагляду, є спрощенням самого розуміння природи пробації, що перетворює службу пробації на бюрократичний апарат, сфокусований не на стратегічних просоціальних змінах у злочинців, а на тактичних кроках, які позбавляють офіцерів пробації стимулів працювати над глибинними причинами індивідуальної злочинної поведінки. Якщо брати за основу тактичний підхід, то, аналогічно, можна говорити про результативність пенітенціарних установ саме за критерієм вчинення або невчинення злочинів ув’язненими саме у пенітенціарних установ та під час перебування у них.

Відповідно, результативність діяльності служби пробації в Україні (а до створення служби пробації – результативність діяльності кримінально-виконавчої інспекції) ніколи не оцінювалося в силу домінування спрощеного підходу та відсутності оцінки довготривалих наслідків пробаційного нагляду.

Для порівняння: у таблиці нижче подана офіційна статистика рецидивної злочинності в Ірландії упродовж, відповідно, одного, двох та трьох років після завершення пробаційного нагляду[1].

Можна дійти висновку, що за період другого та третього року відсоток рецидивістів після пробації збільшилося майже вдвічі.

[1] The Probation Service (Ireland) (2025). Reoffending rates for people on probation continue to fall with lowest one-year rate since 2008. URL: www.probation.ie