61. Упродовж останніх трьох десятиліть ЄКЗК регулярно розглядав питання поводження поліції з особами в європейських країнах. Тому він має унікальну можливість оцінити масштаби катувань та інших форм неналежного поводження з боку офіцерів поліції у всіх країнах Ради Європи.

62. У переважній більшості держав Ради Європи більшість осіб, з якими зустрічалися делегації ЄКЗК, які перебувають або нещодавно перебували під вартою в поліції, не стверджували, що вони зазнали будь-яких видів жорстокого поводження з боку поліції. Більше того, вони вважали, що працівники поліції, які їх затримували, конвоювали до поліцейських установ, тримали під вартою або допитували, поводилися з ними коректно. Крім того, слід зазначити, що в деяких країнах жорстоке поводження з боку поліції не викликало занепокоєння з тих пір, як ЄКЗК почав здійснювати візити на початку 1990-х років. У деяких інших державах реформи поліції призвели до значного поліпшення ситуації.

63. У той же час, ЄКЗК продовжує стикатися з випадками жорстокого поводження з боку поліції у деяких європейських країнах, за різних обставин і за участю різних правоохоронних органів.

64. У деяких державах-членах Ради Європи жорстоке поводження з боку поліції в основному відбувається в період підвищеного ризику під час затримання осіб, підозрюваних у скоєнні кримінальних або інших правопорушень. Делегації ЄКЗК чули багато свідчень, згідно з якими сила, застосована офіцерами поліції під час затримання або незабаром після нього, була непотрібною або надмірною.

Зокрема, вони чули твердження про нанесення ударів кулаками, ногами, кийками або застосування перцевого балончика, в той час як відповідна особа не чинила опору або вже була взята під контроль.

Іноді такі твердження підкріплювалися переконливими медичними або іншими доказами.

У деяких випадках стверджувані неправомірні дії були наслідком дій під час операцій з придушення натовпу або спеціальних заходів, проведених співробітниками поліції, яких згодом неможливо було ідентифікувати (через те, що вони були одягнені в капюшони, що приховували обличчя, і не мали жодних ідентифікаційних номерів на уніформі).

Як підкреслює ЄСПЛ у своїй практиці, застосування сили працівниками поліції під час затримання може бути законним. Однак, така сила повинна застосовуватися лише тоді, коли вона є законною й суворо необхідною, і вона не повинна бути надмірною. Недотримання вказаних основних вимог може становити порушення статті 3 ЄКПЛ.

Слід також зазначити, що делегації ЄКЗК часто виявляли факти надмірно тугого затягування наручників, що може мати серйозні медичні наслідки.

Крім того, вони неодноразово чули твердження про словесні образи, в тому числі расистські висловлювання.

ЄКЗК також зауважив, що певні категорії осіб (наприклад, особи з психічними розладами та неповнолітні) можуть наражатися на більший ризик жорстокого поводження під час затримання через їхню особливу вразливість.

65. Жорстоке поводження під час або в контексті поліцейських допитів залишається дуже серйозною проблемою у значній кількості держав-членів Ради Європи. Упродовж останніх десяти років ЄКЗК отримав достовірні твердження та зібрав судово-медичні та інші докази жорстокого поводження з боку поліції, яке може бути кваліфіковане як катування, майже в третині держав-членів Ради Європи.

Стверджуване жорстоке поводження полягало, зокрема, у застосуванні електричного струму, ударах по підошвах ніг, підвішуванні або розтягуванні за допомогою наручників, нанесенні опіків різним частинам тіла, удушенні поліетиленовим пакетом або протигазом, утриманні затриманих у наручниках у стресовому положенні упродовж багатьох годин поспіль, жорстокому побитті та імітації страти.

ЄКЗК також продовжує отримувати повідомлення про інші форми жорстокого поводження з боку поліції, від ляпасів до більш брутальних форм знущань. Умисний характер такого поводження є очевидним. Таке поводження часто застосовувалося офіцерами поліції, які здійснювали затримання, в початковий період затримання та до першого офіційного допиту в поліції з метою отримання зізнання або іншої інформації. Висновки ЄКЗК свідчать про те, що у деяких випадках слідчі поліції потурали або навіть заохочували таку практику.

У ряді країн передбачена можливість запрошення або виклику осіб для "неформальних бесід", "збору інформації" або "пояснень" співробітниками поліції за спрощеною процедурою. ЄКЗК неодноразово зазначав, що ризик жорстокого поводження є вищим саме в таких ситуаціях і що неформальними допитами "осіб, які становлять інтерес" зловживають, зокрема, для того, щоб позбавити їх процесуальних гарантій, які мають застосовуватися до осіб, що офіційно вважаються підозрюваними у скоєнні злочину.

ПРОФЕСІЙНА ПОЛІЦЕЙСЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ

66. У рамках свого превентивного мандату ЄКЗК послідовно підкреслює важливість трьох процесуальних гарантій, а саме: право на доступ до адвоката, право на доступ до лікаря та право на повідомлення про факт затримання родича або іншої третьої особи на власний вибір.

Це передбачає, що особи, позбавлені волі, повинні бути належним чином поінформовані про ці права, як в усній формі після затримання, так і якомога швидше в письмовій формі (наприклад, через "лист про права" або інший документ, в якому викладені права осіб, що перебувають під вартою в поліції) мовою, яку вони розуміють.

Ці «три права» повинні застосовуватися з самого початку позбавлення волі поліцією – тобто, коли відповідна особа зобов'язана залишатися в поліції. Основна причина цього неодноразово випливала з висновків ЄКЗК: саме в перші години позбавлення волі в поліції ризик жорстокого поводження є найвищим.

67. ЄКЗК поступово розробив додаткові гарантії (такі як належне ведення обліку та створення єдиного повного реєстру затриманих), а також інші специфічні гарантії для вразливих груп, таких як неповнолітні, особи з психічними розладами або іноземні громадяни.

68. ЄКЗК із задоволенням відзначив, що багато держав виконали його рекомендації, включивши процедурні гарантії у своє законодавство. Тим не менш, Комітет також виявив, що, незважаючи на існування детальних правових положень, практична реалізація цих гарантій часто демонструє серйозні недоліки.

Наприклад, Комітет спостерігав невиправдані затримки у доступі до адвоката (зокрема, часто адвокати, які надають безоплатну правову допомогу, бачать своїх клієнтів лише після першого допиту в поліції або навіть не бачать їх до першого судового засідання, що позбавляє затриманих осіб важливого засобу захисту від жорстокого поводження з боку поліції).

Крім того, медичні огляди осіб, які перебувають під вартою в поліції, часто проводяться поверхнево та/або за присутності офіцерів поліції.

Крім того, у деяких країнах запровадження процесуальних гарантій призвело до появи небажаних поліцейських практик, таких як допити підозрюваних у неофіційних місцях тримання під вартою, без фіксації самого факту позбавлення їх волі та/або без надання їм можливості реалізувати будь-яке з вищезгаданих прав.

69. Запровадження процесуальних гарантій не є самоціллю; досвід показує, що на практиці їх можна обійти, доки працівники поліції – з санкції вищого керівництва поліції – вважають, що жорстоке поводження із затриманими особами та підозрюваними є прийнятним або навіть необхідним та ефективним способом здійснення поліцейської діяльності.

70. Практики в країнах, які пройшли довгий шлях у подоланні жорстокого поводження в поліції, часто називають ключовим фактором зміну культури поліції або навіть зміну культури в системі кримінального правосуддя в цілому. У ряді держав ЄКЗК дійсно радий спостерігати позитивні зміни в тому, як поводяться з особами, що перебувають під вартою в поліції.

71. Зміна менталітету починається з конкурентних і ретельних процесів найму на роботу, заснованих на суворих критеріях відбору, що гарантують, що склад поліції відображає різноманітність населення.

У зв'язку з цим, адекватна оплата праці поліцейських є важливим інструментом для залучення найкращих кандидатів та утримання висококваліфікованого персоналу. Розвиток відповідної поліцейської освіти, початкова підготовка та постійне навчання з питань застосування стандартів прав людини, національних норм і гарантій також є ключовими для покращення поліцейської практики.

З досвіду ЄКЗК, професійна робота поліції нерозривно пов'язана з належною підготовкою щодо застосування сили з дотриманням принципів законності, необхідності та пропорційності. Підготовка повинна також надавати можливість набути належних навичок проведення слідчих дій з урахуванням віку, статі, стану здоров'я, наявності інвалідності або будь-яких інших обставин, які можуть зробити певних осіб, що перебувають під слідством, особливо вразливими.

Крім того, не можна очікувати значних змін без сильного керівництва та управління поліцією, які б скрупульозно стежили за дотриманням процесуальних гарантій та чітко і недвозначно заявляли про нульову толерантність до жорстокого поводження з боку поліції.

Підвищення підзвітності поліції дійсно є вирішальним фактором. Офіцери поліції завжди повинні бути ідентифіковані, а також повинні бути запроваджені чіткі процедури звітності та заходи захисту "інформаторів". Будь-яка заява або інша інформація, що свідчить про жорстоке поводження з боку поліції, має бути ефективно розслідувана, а винні у жорстокому поводженні притягнуті до відповідальності.

72. Створення та розвиток ефективних механізмів внутрішнього та зовнішнього моніторингу, зокрема національних превентивних механізмів (НПМ), створених відповідно до Факультативного протоколу до Конвенції ООН проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання, може сприяти значним змінам у культурі роботи поліції.

СЛІДЧЕ ІНТЕРВ'Ю – ЗМІНА ПАРАДИГМИ

73. У країнах, де ЄКЗК отримує повідомлення про катування та інші форми жорстокого поводження у контексті поліцейських допитів, Комітет, як правило, виявляє, що кримінальні розслідування занадто часто спрямовані на отримання зізнавальних свідчень або іншої інформації. У системах кримінального правосуддя, які надають перевагу зізнанням, ризик жорстокого поводження та інших незаконних дій під час поліцейських допитів зростає. Акцент на свідченнях зізнання призводить до неправомірних засуджень.

Крім того, в деяких країнах стало очевидним, що ключові показники ефективності роботи поліцейських значною мірою ґрунтуються на високих показниках "розкриття", що може негативно впливати на поведінку поліцейських під час проведення допитів.

74. З моменту свого заснування Комітет приділяє особливу увагу розробці чітких правил або інструкцій щодо проведення поліцейських допитів. Зокрема, ЄКЗК неодноразово підкреслював, що метою поліцейських допитів має бути отримання точної та достовірної інформації для встановлення істини у справах, що розслідуються, а не отримання зізнання від особи, яка вже вважається винною в очах офіцерів, що проводять допит.

ЄКЗК підкреслив важливість принципу "від доказів до підозрюваного", а не "від підозрюваного до доказів". Такий підхід повинен переважати в повсякденній практиці всіх учасників процесу – від поліцейських, які здійснюють затримання, до слідчих, а також інших суб'єктів системи кримінального правосуддя, таких як прокурори та судді.

75. Цей "необвинувальний" підхід, по суті, відображає модель слідчого інтерв'ю PEACE, яку поліція Англії та Уельсу запровадила на початку 1990-х років як методологію проведення інтерв'ю з підозрюваними, а також зі свідками та потерпілими. Запроваджена в контексті більш масштабних реформ, ця методологія повністю змінила процедури, що застосовуються при допиті підозрюваних, а в довгостроковій перспективі – мислення окремих поліцейських і поліцейської служби в цілому.

76. Під час свого періодичного візиту до Норвегії у 2018 році, ЄКЗК також вивчив методику проведення слідчих допитів, що застосовуються норвезькою поліцією (модель KREATIV). З 2004 року курс KREATIV є частиною навчальної програми університетських програм підготовки поліцейських.

77. Метою навчання проведенню слідчих інтерв'ю є допомога поліцейським проводити інтерв'ю систематично та неупереджено, уникаючи поширених помилок, пов'язаних з покладанням на упереджені висновки.

Не менш важливо, що цей курс сприяє формуванню у поліцейських навичок проведення слідчих інтерв'ю.

Крім цього, що це полегшує комунікацію та потік інформації, а отже, і розкриття злочинів.

Крім того, це зменшує ризик людських помилок і неправдивих зізнань, які можуть мати місце при застосуванні методів, спрямованих на те, щоб змусити підозрюваного зізнатися.

Дослідження причин неправомірного засудження задокументували, що проблеми, пов'язані з "тунельним зором" або "упередженістю підтвердження" (тобто несвідомою тенденцією шукати тільки ту інформацію, яка "підходить", і ігнорувати або пояснювати інформацію, яка не підтверджує те, що інтерв'юер вважає правдою), є основними причинами судових помилок у більшості випадків.

78. Поліцейські інтерв'юери з відкритим мисленням набагато ефективніші; вони застосовують на практиці презумпцію невинуватості, генеруючи та активно перевіряючи альтернативні гіпотези шляхом систематичної підготовки, встановлення емпатичних стосунків, використання відкритих запитань, активного слухання, а також стратегічного пошуку та розкриття потенційних доказів.

79. Не дивно, що метод слідчого інтерв'ю – у поєднанні з практичним застосуванням процесуальних гарантій з самого початку позбавлення волі – поступово набуває широкого визнання на універсальному рівні. Він має низку переваг: руйнує міф про ефективність жорстких методів допиту (в тому числі, зрештою, катувань) і замінює їх більш ефективними методами запобігання, виявлення, розслідування та розкриття злочинів. Він також розглядається як один з найбільш ефективних підходів до боротьби з тероризмом у порівнянні з традиційними методами, які все ще застосовуються багатьма поліцейськими силами. Це, в свою чергу, позитивно впливає на результат, справедливість, ефективність і надійність будь-якого подальшого кримінального провадження, а також на те, як громадськість сприймає поліцію.

80. Підхід до проведення слідчих інтерв'ю, безумовно, надихав ЄКЗК у його моніторинговій роботі. Комітет вважає, що всі відповідні співробітники поліції повинні отримати детальні інструкції про те, як слід проводити допити підозрюваних. Це може бути досягнуто за допомогою законодавства, підзаконних актів або набору правил, процедур або практик.

Для ілюстрації, ЄКЗК вважає, що, в принципі, не повинно бути більше двох співробітників, які проводять допит. Дозволена тривалість допиту, періоди відпочинку між допитами та перерви під час допиту також повинні бути чітко визначені (наприклад, допит повинен тривати не більше двох годин за один раз, а підозрюваному повинен бути наданий протягом 24 годин безперервний період тривалістю не менше восьми годин для відпочинку, вільного від допитів або будь-якої діяльності, пов'язаної з розслідуванням).

Поліцейські допити, як правило, повинні проводитися в приміщеннях, спеціально призначених і обладнаних для цієї мети. ЄКЗК також рекомендував створити механізм для постійного моніторингу та систематичного перегляду цих стандартів, процедур або практики проведення поліцейських допитів. Крім того, розробка адекватної початкової та постійної професійної підготовки з техніки проведення інтерв'ю є ключовим фактором ефективного впровадження будь-якої такої системи для проведення поліцейських інтерв'ю.

81. ЄКЗК також наголошує на важливості точного запису всіх поліцейських інтерв'ю (включаючи час початку та закінчення інтерв'ю, а також імена всіх осіб, присутніх під час інтерв'ю). Електронний запис поліцейських інтерв'ю (за допомогою аудіо- та відеозаписувального обладнання) також став ефективним засобом запобігання жорстокому поводженню під час поліцейських інтерв'ю, надаючи при цьому значні переваги співробітникам поліції, які беруть участь у допиті.

Електронні записи повинні надійно зберігатися упродовж розумного періоду часу, надаватися затриманим особам та/або їхнім адвокатам, а також бути доступними для представників міжнародних і національних моніторингових органів (у тому числі НПМ), а також для будь-яких посадових осіб, відповідальних за розслідування заяв або повідомлень про жорстоке поводження з боку поліції.

ЦЕНТРАЛІЗОВАНЕ ТРИМАННЯ ПІД ВАРТОЮ В ПОЛІЦІЇ ТА ПРИЗНАЧЕНІ ОФІЦЕРИ З ПИТАНЬ ТРИМАННЯ ПІД ВАРТОЮ – ПЕРСПЕКТИВНА ПРАКТИКА

82. У ряді країн ЄКЗК спостерігав і заохочував тенденцію, яка полягає в тому, що особи, які перебувають під вартою в поліції, утримуються в централізованих поліцейських ізоляторах, а не в поліцейських камерах, розташованих у невеликих установах або спеціальних оперативних підрозділах.

83. ЄКЗК неодноразово отримував позитивне враження від функціонування таких центральних поліцейських ізоляторів, які також можуть забезпечити кращі матеріальні умови для осіб, які перебувають під вартою в поліції. Комітет також відзначає очевидні переваги наявності спеціального персоналу, який виконує виключно роль офіцерів, відповідальних за тримання під вартою. З точки зору ресурсів, розподіл праці між оперативними співробітниками, співробітниками, які тримають під вартою, та слідчими може призвести до більшої спеціалізації, професіоналізму та ефективності.

З іншого боку, поліцейські, які повинні виконувати подвійні або навіть потрійні функції: затримувати осіб, підозрюваних у скоєнні кримінальних або інших правопорушень, піклуватися про добробут і права затриманих (можливо, за складних обставин), а також допитувати цих осіб у зв'язку зі скоєнням правопорушення, часто стикаються з особистими труднощами у виконанні всіх цих функцій на професійному рівні.

84. Таким чином, розмежування різних завдань поліції та створення спеціалізованої групи офіцерів з питань тримання під вартою може призвести до посилення почуття відповідальності таких офіцерів за осіб, які перебувають під їхньою опікою.

Це також може зламати шкідливий корпоративний дух, який часто заважає співробітникам виступати проти своїх колег у випадках жорстокого поводження.

Це передбачає, що співробітники, які тримають під вартою, повинні мати можливість працювати в робочому середовищі, яке визнає їхній важливий внесок у професійне функціонування будь-якої поліцейської служби. Чіткі та послідовні інструкції щодо тримання під вартою, які існують у низці країн, є важливим інструментом для підвищення професіоналізму у здійсненні тримання під вартою.

85. Запровадження інституту уповноважених офіцерів з питань тримання під вартою також може посилити практичну реалізацію різних процесуальних та інших гарантій. Хоча інформування затриманих осіб про їхні права залишається обов'язком офіцера (офіцерів), який (які) здійснює(ють) затримання, призначені офіцери з питань тримання під вартою можуть перевірити після прибуття до місця тримання під вартою, чи дійсно затримана особа була поінформована про всі свої права, чи зрозуміла вона їх і чи може їх реалізувати. Вони також можуть надати затриманій особі першу можливість подати офіційну скаргу на дії співробітників, які проводили затримання, наприклад, щодо надмірного застосування сили при затриманні.

ЄКЗК зазначає, що в деяких державах кожна затримана особа повинна бути негайно представлена призначеному досвідченому співробітнику, який виконує обов'язки з тримання під вартою, до того, як будуть вжиті будь-які інші процесуальні кроки. Цей співробітник відповідає за перевірку психологічної та фізичної цілісності затриманої особи, в тому числі, чи не потребує вона зустрічі з медичним працівником, а також за надання їй можливості повідомити третю особу на власний вибір про своє становище та зв'язатися з адвокатом. Призначені співробітники поліції належним чином навчені ставити відповідні запитання, а також розпізнавати та фіксувати ознаки, що вказують на особу, яка потребує особливої підтримки та догляду. Це, безумовно, є позитивною практикою.

ЄКЗК загалом дійшов висновку, що базові матеріальні умови, такі як санітарні приміщення, відкриті двори, кімнати для зустрічей з адвокатами та кімнати для медичного огляду, а також харчування, можуть бути краще забезпечені у більших спеціалізованих установах тримання під вартою, ніж у невеликих районних відділках поліції.

CPT (2019). Preventing police torture and other forms of ill-treatment – reflections on good practices and emerging approaches. Extract from the 28 th General Report of the CPT, published in 2019. CPT/Inf(2019)9-part