Пенітенціарне відомство – на шляху перетворень - 13 Грудня 2010

Головна » 2010 » Грудень » 13 » Пенітенціарне відомство – на шляху перетворень

1:12 PM

Пенітенціарне відомство – на шляху перетворень

Пенітенціарне відомство – на шляху перетворень

Згідно з пунктом 1 Указу Президента Україні В.Ф.Януковича від 9 грудня 2010 року № 1085/2010 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» утворено Державну пенітенціарну службу України, реорганізувавши Державний департамент України з питань виконання покарань.

Відповідно до цього Державна пенітенціарна служба України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра юстиції України.

Згідно з пунктом 7 зазначеного Указу Президента Україні Кабінету Міністрів України доручено протягом двох місяців подати на затвердження проекти положень про центральні органи виконавчої влади.

Утворення Державної пенітенціарної служби України є відображенням стратегічного курсу державної політики у напряму соціальної переорієнтації процесу виконання кримінальних покарань з урахуванням міжнародних стандартів, законності, гуманізму, демократизму та справедливості, а також сучасної світової пенітенціарної доктрини.

Система відповідних державних органів і установ поряд з організацією виконання кримінальних покарань має бути спрямованою на забезпечення безпеки суспільства шляхом ресоціалізації осіб, які відбувають або відбули кримінальні покарання. В структурі пенітенціарної служби функціонують не лише установи виконання покарань і слідчі ізолятори, а й кримінально-виконавча інспекція, яка має трансформуватися в службу пробації.

Довідково:
Поняття «пенітенціарна система» має своє походження від латинського poenitentia– каяття. Вперше цей термін був застосований в Пенітенціарному акті 1779 року, який базувався на ідеях відомого британського філантропа Джона Говарда та юриста Вільяма Блекстоуна.

В умовах сьогодення термін «пенітенціарна система» позбавлений того змісту, якій вкладався у нього, коли релігійний вплив був основним засобом впливу на особистість ув’язненого.

Сучасна пенітенціарна установа розглядається як заклад, який не ставить за мету лише тримати протягом певного часу злочинця в ізоляції, а зорієнтований на вирішення його проблем з метою подальшого убезпечення суспільства.

Пенітенціарна ідея знайшла широку підтримку серед вітчизняних науковців. Зокрема, у 1997 році творчим колективом Київського інституту внутрішніх справ на чолі з Георгієм Опанасовичем Радовим було розроблено Доктринальну модель Закону України «Про пенітенціарну систему України».

В сучасній вітчизняній науці державного управління пенітенціарна система визначається як сукупність органів державної влади, місцевого самоврядування та громадських інституцій, об’єднаннях на інтегрально-функціональних засадах навколо центрального органу пенітенціарного управління, на який покладено обов’язки з вироблення та реалізації єдиної політики у сфері виконання кримінальних покарань , де всі органи і інституції взаємодіють у напрямку забезпечення безпеки суспільства шляхом ресоціалізації осіб, які відбувають або відбули кримінальні покарання (Державне управління пенітенціарною системою України: механізми ресоціалізації засуджених. Ягунов Дмитро Вікторович. дис... канд. наук з держ. управління: 25.00.02 / Одеський регіональний ін-т держ. управління Національної академії держ. управління при Президентові України. - О., 2004).

Управління контролю та організаційно-аналітичної роботи ДДУПВП

Георгій Опанасович РАДОВ

Георгій Опанасович (2.ІІ 1949, м. Сухий Лог Свердловської обл., Росія — 27.VI 1999, Київ) — рос. і укр. правознавець, канд. юрид. наук з 1984, з. ю. України з 1999.

Закін. 1977 Омську ВШ МВС СРСР.

Протягом 1969-79 працював на посадах оперативно-начальниц. складу в установах виконання покарань МВС СРСР.

В 1979-82 був ад'юнктом Київ. ВШ МВС СРСР.

У 1982— 88 — на виклад, роботі в Омській ВШ МВС СРСР.

З 1988 -нач. кафедри випр.-труд. права і організації режиму Київ, філіалу Всесоюз. ін-ту підвищення кваліфікації керівних працівників випр.-труд. установ МВС СРСР. В 1992-94 - зав. відділу апарату Ради нац. безпеки України. З 1995 — ректор, а з 1999 — перший проректор Київ, ін-ту внутр. справ при НАВСУ.

Був засновником і першим президентом Укр. фонду сприяння пенітенціар. реформам ім. Дж. Говарда (1993).

Брав участь у роботі VIII Міжнар. конгресу ООН з проблем б-би зі злочинністю (1991), очолював Координац. бюро з проблем крим.-викон. права АПНУ (1997—99).

Засновник і гол. редактор наук, бюлетеня «Проблеми пенітенціарної теорії і практики» (1996—99).

Досліджував проблеми крим.-викон. права, теорії та історії пенітенціарії, пенітенціар. політики, теорії і практики реформування крим.-викон. системи, реалізації міжнар. правових норм в нац. зак-ві України.

Осн. праці: «Пенітенціарна ідея. Думки на тему», «Педагогічні основи ресоціалізації злочинців» (у співавт.), «Роль і місце пенітенціарної системи в структурі державного управління України», «Доктринальна модель закону "Про пенітенціарну систему України"» (всі чотири — 1997), «Хрестоматія з історії пенітенціарної системи України» (т. 1—2, 1998).

Джерело

Див.:

Георгій РАДОВ: «В’язниця — дзеркало нашого суспільства»

Генерал Георгий Радов: «Возрождение невозможно без покаяния»

Переглядів: 3039 | Додав: dmytro-yagunov

Всього коментарів: 0

Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]

« Грудень 2010 »
Пн	Вт	Ср	Чт	Пт	Сб	Нд
		1	2	3	4	5
6	7	8	9	10	11	12
13	14	15	16	17	18	19
20	21	22	23	24	25	26
27	28	29	30	31