Пенітенціарна система України: історичний розвиток, сучасні проблеми та перспективи реформування - 24 Листопада 2011

Головна » » Пенітенціарна система України: історичний розвиток, сучасні проблеми та перспективи реформування

11:31 AM

Пенітенціарна система України: історичний розвиток, сучасні проблеми та перспективи реформування

Ягунов Д.В. Пенітенціарна система України: історичний розвиток, сучасні проблеми та перспективи реформування : монографія / Д. В. Ягунов ; Державна пенітенціарна служба України. – 4-те вид., перероб. та доп. – О. : Фенікс, 2011.

ПЕРЕДМОВА

Пенітенціарна система незалежної Української держави не може стояти осторонь трансформацій, які відбуваються в нашому суспільстві. За роки незалежності України було зроблено чимало кроків на шляху приведення умов виконання та відбування покарань до світових та європейських стандартів, до покращення механізмів захисту прав людини в установах виконання покарань тощо.

Згідно з пунктом 1 Указу Президента Україні «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» від 9 грудня 2010 року № 1085/2010, утворено Державну пенітенціарну службу України, реорганізувавши Державний департамент України з питань виконання покарань.

Відповідно до цього, Державна пенітенціарна служба України стала центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра юстиції України.

Новітні пенітенціарні реформи в нашій державі зумовлені внутрішньою державною політикою в рамках соціальної переорієнтації процесу виконання кримінальних покарань з урахуванням вимог сьогодення, а також у рамках дотримання міжнародних стандартів, принципів законності, гуманізму, демократизму і справедливості та обов'язково сучасної світової пенітенціарної доктрини.

Головним завданням Державної пенітенціарної служби України залишається убезпечення українського суспільства шляхом ізоляції злочинців із одночасним забезпеченням належних умов їх утримання та проведенням з ними соціальної роботи. Проте останнім часом набуває актуальності ще низка питань, без вирішення яких нормальне функціонування пенітенціарної системи, як саме системи каяття, неможливе.

Зокрема, сьогодні на порядок денний діяльності Служби виведено питання якісної реалізації комплексу соціальних та психолого-педагогічних заходів для засуджених. Гостро стоїть питання якості підготовки кадрів Служби, медичного обслуговування ув'язнених, забезпечення відшкодування заподіяної злочинами матеріальної та моральної шкоди.

Реформаторські кроки у сфері виконання покарань та функціонування вітчизняного пенітенціарного відомства потребують постійного та глибокого наукового супроводу, чому Державна пенітенціарна служба України приділяє значну увагу. Вироблення державної політики у сфері виконання кримінальних покарань здійснюється з урахуванням рекомендацій науки.

Відповідно до Положення про Державну пенітенціарну службу України, Служба організує проведення наукових досліджень. Саме тому при Державній пенітенціарній службі України постійно діє Наукова рада, на якій провідні українські вчені-пенітенціаристи постійно обговорюють проблемні питання функціонування вітчизняної пенітенціарної системи та шляхи вирішення цих проблем.

У рамках діяльності Наукової ради Державної пенітенціарної служби України було здійснено перевидання монографії члена Наукової ради, доцента, кандидата наук з державного управління Дмитра Ягунова «Пенітенціарна система України: історичний розвиток, сучасні проблема та перспективи реформування».

Монографія охоплює широке коло питань: від соціально-економічних передумов появи сучасної виправної в’язниці до сучасних тенденцій, що характеризують пенітенціарні системи сучасних національних держав, які відчувають на собі вплив глобалізаційних процесів.

Переконаний, що книга викличе інтерес у практичних працівників вітчизняної пенітенціарної системи та наукового товариства.

Олександр Лісіцков

Голова Державної пенітенціарної служби України,

генерал-лейтенант внутрішньої служби

ВСТУП

Сьогодні навіть теоретичні передумови «соціальної держави» та «соціального забезпечення» плавляться під пекучим сонцем глобалізації та відливаються у форми, які уможливлюють політичний вплив у відповідних сферах соціальних відносин. Те, що видає себе за універсалізм західного Просвітництва та прав людини, є нічим іншим, як голос «мертвих, старих білих чоловіків», які ущемляють права етнічних та релігійних меншин, підносячи до абсолюту свою партійну «мета розповідь» …

У. Бек

Глобалізаційні процеси позначається на всіх сферах суспільного життя. Глобалізація призводить до серйозної трансформації системних характеристик державного управління. Безумовно, зазначені впливи зумовлюють необхідність переосмислення сутності та функцій сучасної національної держави.

Сучасна національна держава в класичному її розумінні є однією з найбільш «постраждалих» від глобалізації. Можна сказати більше: в’язниця як соціальний інститут та публічна агенція також не може стояти осторонь глобалізаційних процесів та не відчувати глобалізаційних впливів.

Тенденції, що характеризують системи кримінальної юстиції багатьох сучасних країн (зростання в’язничного населення, занепад реабілітаційного ідеалу і, як наслідок, докорінний перегляд цілей покарання, позитивістські засади при розробці та реалізації пенальної політики, приватизація пенітенціарних систем, переосмислення сутності праці ув’язнених), примушують зовсім інакше дивитися на сутність покарання та його цілі, систему кримінально-правових заходів реагування на злочинність та основоположні засади функціонування систем кримінальної юстиції .

Тому інститут покарання та система кримінальної юстиції не можуть не змінюватися, враховуючи трансформацію сутності національної держави як такої.

Саме ця ідея є наріжним каменем цієї монографії: ми здійснюємо спробу подивитися на сутність сучасної пенітенціарної системи та засади формування сучасної пенальної політики крізь призму сучасного глобалізаційного розвитку та його наслідків.

Щодо «реформування національної пенітенціарної системи», про яке сьогодні багато говорять, варто зазначити, що можна ще довго «шліфувати» законодавство, сперечатися про відповідність засад функціонування української пенітенціарної системи «міжнародному досвіду» або «європейським стандартам», дискутувати про модель майбутньої національної служби пробації, але нам здається, що цей шлях дедалі більше втрачає під собою реальне підґрунтя без звернення до проблем глобалізаційних тенденцій та без урахування глибоких змін сутності «традиційного» покарання з його «традиційними» цілями.

Саме ця ідея проходить червоною лінією через всю цю книгу.

Ще одним фактором, що спонукав нас перевидати нашу монографію, була низка вельми важливих для пенітенціарної системи України подій.

Згідно з пунктом 1 Указу Президента України «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» від 9 грудня 2010 року № 1085/2010, утворено Державну пенітенціарну службу України, реорганізувавши Державний департамент України з питань виконання покарань.

Відповідно до цього, Державна пенітенціарна служба України стала центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра юстиції України.

У березні 2011 року Верховна Рада України прийняла новий Закон України «Про соціальну адаптацію осіб, які відбувають чи відбули покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк».

У квітні 2011 року було прийняте Положення про Державну пенітенціарну службу України.

Тому переосмислення основоположних засад державного управлення національною пенітенціарною системою України має відбуватися з урахуванням зазначених вище змін.

Окремо варто сказати декілька слів про структуру цієї книги.

Перевидання монографії було здійснено з урахуванням іншого нашого видання – «Сучасна пенологія: альтернативний курс». Через великий обсяг питань, що розглядаються у книзі, було вирішено побудувати цю монографію у виді невеликих підрозділів із додаванням графіків та ілюстрацій. Щиро сподіваємося, що читач оцінить цю нашу спробу зробити текст більш структурованим задля більшої зручності.

І, насамкінець, хотілося б сказати окремо декілька слів.

Видання цієї монографії було б неможливим без підтримки Державної пенітенціарної служби України. Ми віддаємо належне тим великим зусиллям, які докладаються розвиткові пенітенціарної науки з боку керівництва та офіцерів ДПтСУ, особливо в рамках діяльності її Наукової ради.

Тому хотілося б висловити слова глибокої подяки керівництву Служби та особливу її Голові Олександру Володимировичу Лісіцкову за сприяння та допомогу при виданні цієї книги.

Дмитро Ягунов

травень-вересень 2011 року

Переглядів: 17115 | Додав: dmytro-yagunov

Всього коментарів: 0

Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]

« Листопад 2011 »
Пн	Вт	Ср	Чт	Пт	Сб	Нд
	1	2	3	4	5	6
7	8	9	10	11	12	13
14	15	16	17	18	19	20
21	22	23	24	25	26	27
28	29	30