За останні 2 роки юридичний та політичний світ звертає увагу на діяльність Міжнародного кримінального суду і слідкує за реакцією та послідовністю дій цієї міжнародної установи на глобільні юридичні перетворення що відбуваються у світі.

Взагалі за часом існування – МКС – досить нова структура, оскільки заснована лише 25 років тому.  Загалом, на сайті МКС йдеться повідомлення про 59 ордерів на арешт за часи його існування, але вважаю, що їх кількість незначно більш, оскільки внутрішня діяльність розслідування МКС досить секретна, незважаючи на заявлену публічність загальної діяльності МКС.

Переличимо ордери, які видавалися МКС:

Справа Ізраїль–ХАМАС (2024). Біньяміна Нетаньягу, прем'єр-міністра Ізраїлю. Йоава Галланта, колишнього міністра оборони Ізраїлю. Мохаммеда Дейфа, військового командира ХАМАС. Обвинувачення у злочинах: використання голоду як методу війни, переслідування, вбивства, атаки на цивільне населення. Ордери пов'язані з діями в Газі з жовтня 2023 по травень 2024.

Справа Судан: Омар аль-Башир і його спільники:  Омар аль-Башир (два ордери, 2009 і 2010). Дати ордерів: 4 березня 2009 р. і 12 липня 2010 р. Злочини: Геноцид, злочини проти людяності (вбивства, депортації, тортури), воєнні злочини (напади на цивільних, мародерство) у Дарфурі. Статус: Перебуває на свободі​.

Абдель Рахім Хуссейн (2012). Дата ордера: 1 березня 2012 р. Злочини: Злочини проти людяності та воєнні злочини, зокрема депортації та напади на цивільних у Дарфурі. Статус: У розшуку, на свободі​.

Алі Кушайб (2007) та інші (невідомі особи). Обвинувачення у злочинах: геноцид, злочини проти людяності та воєнні злочини у Дарфурі, включаючи вбивства, депортації, зґвалтування, катування.

Справа Малі: Аль-Хассан Аг Абдул Азіз (2018). Дата ордера: 27 березня 2018 р. Злочини: Воєнні злочини та злочини проти людяності, включаючи тортури, переслідування, негуманне поводження в Малі. Статус: Ув'язнений і засуджений МКС у 2024 році. Ахмад Аль-Факі Аль-Махді (2015). Звинувачення: руйнування культурної спадщини (напад на релігійні та історичні будівлі в Тімбукту). Дата ордера: 28 вересня 2015 р. Статус: Засуджений до 9 років ув'язнення у 2016 році​.

Справа Демократична Республіка Конго: Жермен Катанга (2007). Звинувачення: воєнні злочини, вбивства, сексуальне насильство. Томас Лубанга Д'їло. Дата ордера: 10 лютого 2006 р. Обвинувачення у злочини: Використання дітей-солдатів. Статус: Засуджений у 2012 році до 14 років ув'язнення​.

Сільвестр Мудакумура:  Дата ордера: 13 липня 2012 р. Злочини: Воєнні злочини, включаючи вбивства, зґвалтування та напади на цивільних. Статус: Загинув у 2019 році; справа  щодо нього припинена.

Справа Центральноафриканська Республіка: Ордери на арешт для кількох осіб, включаючи Жана-П'єра Бембу (2008), за злочини проти людяності та воєнні злочини. Дата ордера: 23 травня 2008 р. Злочини: Воєнні злочини та злочини проти людяності в ЦАР. Статус: Оправданий апеляційною палатою в 2018 році​.

Справа Уганда: Жозеф Коні. Дата ордера: 8 липня 2005 р. Злочини: Воєнні злочини та злочини проти людяності, зокрема масові вбивства, сексуальне рабство та використання дітей-солдатів у складі Господньої армії опору (LRA). Статус: У розшуку, на свободі​.  Домінік Онгвен. Дата ордера: 8 липня 2005 р. Злочини: Воєнні злочини та злочини проти людяності, включаючи вбивства, зґвалтування та викрадення дітей. Статус: Засуджений у 2021 році до 25 років ув'язнення​.

​Справа Лівія: Сайф аль-Іслам Каддафі. Дата ордера: 27 червня 2011 р. Злочини: Злочини проти людяності, включаючи вбивства та переслідування під час громадянської війни в Лівії. Статус: У розшуку, на свободі​.

Справа Росія:  Володимир Путін і Марія Львова-Бєлова.  Дата ордерів: 17 березня 2023 р. Злочини: Незаконна депортація дітей з окупованих регіонів України до Росії (воєнні злочини).

Кобилаш Сергій Іванович. Відповідальний за військовий злочин у вигляді нападу на цивільні об'єкти (стаття 8(2)(b)(ii) Римського статуту) та військовий злочин у вигляді заподіяння надмірної випадкової шкоди цивільним особам або пошкодження цивільних об'єктів (стаття 8(2) )(b)(iv) Римського статуту), а також злочин проти людяності у вигляді нелюдських дій згідно зі статтею 7(1)(k) Римського статуту.

Віктор Миколайович Соколов. Адмірал ВМФ Росії, відповідальний за військовий злочин у вигляді нападу на цивільні об'єкти (стаття 8(2)(b)(ii) Римського статуту) та військовий злочин у вигляді заподіяння надмірної випадкової шкоди цивільним особам або пошкодження цивільних об'єктів (стаття 8(2) )(b)(iv) Римського статуту), а також злочин проти людяності у вигляді нелюдських дій згідно зі статтею 7(1)(k) Римського статуту.

Сергій Кужугетович Шойгу. Міністр оборони Російської Федерації, відповідальний за військовий злочин у вигляді нападу на цивільні об'єкти (стаття 8(2)(b)(ii) Римського статуту) та військовий злочин у вигляді заподіяння  надмірної випадкової шкоди цивільним особам або пошкодження цивільних об'єктів (стаття 8(2) )(b)(iv) Римського статуту), а також злочин проти людяності у вигляді нелюдських дій згідно зі статтею 7(1)(k) Римського статуту.

Герасимов Валерій Васильович, начальник Генерального штабу Збройних сил Російської Федерації та перший заступник Міністра оборони Російської Федерації. відповідальний за військовий злочин у вигляді нападу на цивільні об'єкти (стаття 8(2)(b)(ii) Римського статуту) та військовий злочин у вигляді заподіяння надмірної випадкової шкоди цивільним особам або пошкодження цивільних об'єктів (стаття 8(2) )(b)(iv) Римського статуту), а також злочин проти людяності у вигляді нелюдських дій згідно зі статтею 7(1)(k) Римського статуту. Статус: всі перебувають на свободі​.

СправаКот-д'Івуар: Сімон Гбагбо Дата ордера: 29 лютого 2012 р.Злочини: Злочини проти людяності, включаючи переслідування та зґвалтування. Статус: Звинувачення знято в 2021 році​.

ЮРИДИЧНА ОСНОВА ТА ПРАВИЛА ЗАСТОСУВАННЯ ОРДЕРУ НА АРЕШТ МКС

Найголовнішою є Римський статут, який передбачає ув’язнення, затримання та представлення перед судом особи, підозрюваної у злочинах, охоплених юрисдикцією МКС.

Видача ордеру на арешт здійснюється Палатою досудового провадження, що зазначено в статті 58 Римського статуту. Інша форма виклику – повістка про виклик.

Палата досудового провадження видає за заявою Прокурора ордер на арешт тієї чи іншої особи, у будь-який час після початку розслідування. Єдиний ордер на арешт, оприлюднений МКС стосується лише справи Судану та щодо арешту Ахмад Мохамед Харун (1964 року народження), виданий 27 квітня 2007 року.

Ахмад Мохамед Харун, колишній міністр державної безпеки Судану. Прокурор МКС обвинувачів його  у скоєнні злочинів проти людяності по 20 пунктах та 22 пунктах у воєнних злочинах: Переслідування цивільного населення, Масові вбивства, Депортація та насильницьке переміщення людей, Зґвалтування та сексуальне насильство, Вербування та організація дій джанджавідських угруповань, та інші. Влада Судану відмовилась співпрацювати з МКС та станом на початок 2025 року Ахмад Харун не заарештований, перебуває у Судані.

І такі ордери про арешт, які не виконані або тривають у виконанні – переважна більшість.

Важливим міжнародно-політичним та юридичним моментом в Ордері про арешт служить те, що Прокурор у своєї заяві (клопотанні про арешт певної особи) повинен переконати Палату досудового провадження МКС про наявність інформації та доказів, в тому, що: є обґрунтовані підстави вважати, що ця особа вчинила злочин, який підпадає під юрисдикцію Суду; і арешт цієї особи видається необхідним за будь-якої з трьох умов:

• для забезпечення її явки на судовий розгляд;
• для забезпечення того, щоб ця особа не створювала перешкод чи загрози для розслідування або судового провадження; або
• у відповідних випадках, для запобігання продовженню вчинення особою цього злочину або пов’язаного з ним злочину, що підпадає під юрисдикцію Суду і пов’язаний з тими самими обставинами.

В заяві Прокурора до МКС про арешт обов’язково вказуються:

- ім’я особи й будь-яка інша відповідна інформація, що встановлює особу;

- конкретне посилання на злочини, що підпадають під юрисдикцію Суду, які ймовірно вчинила ця особа;

- стислий виклад фактів, які ймовірно становлять склад цих злочинів;

- виклад доказів і будь-яка інша інформація, які дають обґрунтовані підстави вважати, що ця особа вчинила ці злочини; та причина, з якої Прокурор вважає арешт цієї особи необхідним.

В ордері на арешт вказуються:

• ім’я особи та будь-яка інша відповідна інформація, що встановлює особу;
• конкретне посилання на злочини, що підпадають під юрисдикцію Суду, у зв’язку з якими вимагається арешт цієї особи; і стислий виклад фактів, які ймовірно становлять ці злочини.

Ордер на арешт залишається дійсним, доки Суд не розпорядиться про інше. На підставі ордера на арешт Суд може вимагати тимчасового арешту або арешту та передачі особи відповідно до Частини 9 Римського Статуту (Міжнародне співробітництво та судова допомога).

Прокурор також може звернутися до Палати досудового провадження з проханням внести правки до ордеру на арешт шляхом зміни або доповнення до злочинів, зазначених у ньому. Якщо Палата досудового провадження переконалася в існуванні обґрунтованих підстав вважати, що ця особа вчинила злочини, якими змінено або доповнено ордер на арешт, вона відповідним чином змінює ордер на арешт.

Як альтернатива зверненню з проханням про видачу ордеру на арешт Прокурор може подати заяву з проханням до Палати досудового провадження видати повістку про виклик цієї особи. Якщо Палата досудового провадження переконалася в наявності обґрунтованих підстав вважати, що ця особа вчинила ймовірний злочин і що повістка про виклик буде достатнім заходом для забезпечення явки цієї особи, вона видає повістку про виклик цієї особи на певних умовах чи без будь-яких умов, які обмежують свободу (інших, ніж затримання), якщо це передбачено національним законодавством.

У повістці про виклик вказуються:

• ім’я особи і будь-яка інша відповідна інформація, що встановлює особу;
• точна дата явки особи;
• конкретне посилання на злочини, що підпадають під юрисдикцію Суду, які ймовірно вчинила ця особа; і стислий виклад фактів, які ймовірно становлять цей злочин.

Повістка про виклик вручається безпосередньо цій особі.

Важливим моментом є те, що за Правилом 117 Правил процедур і доказування МКС (Тримання під вартою в державі утримання під вартою), окрім вимог щодо інформування особи про арешт, заходи, які приймає суд у випадку арешту, дії суду після арешту, тримання під вартою в державі-учасниці, окремим пунктом зазначені умови

ОСКАРЖЕННЯ

Заява про оскарження щодо того, чи був ордер на арешт виданий належним чином відповідно до підпунктів "а" і "b" пункту 1 статті 58 Римського Статуту, подається в письмовій формі до Палати попереднього провадження. У заяві мають бути викладені підстави для оскарження. Після отримання думки Прокурора Палата попереднього провадження невідкладно ухвалює рішення щодо такої заяви.

Таке право є автономним, і не обмежено іншими умовами ст. 58 або 59 Римського Статуту. Також така автономія кореспондується зі ст. 82 Римського Статуту.

Виконання Ордеру про арешт забезпечується Процедурою арешту в державі місця тримання під вартою, що передбачена статтею 59 Римського статуту. За її змістом, держава-учасниця, яка отримала прохання про тимчасовий арешт або про арешт та передачу будь-якої особи до Суду, невідкладно вживає заходів для арешту відповідної особи відповідно до свого законодавства і положень Частини 9 Римського Статуту.

Затримана «Арештована особа» невідкладно доставляється до компетентного судового органу в державі місця тримання під вартою, який відповідно до законодавства цієї держави визначає, що:

• ордер виданий стосовно цієї особи;
• ця особа арештована з дотриманням належної процедури; та
• права цієї особи були дотримані.

При цьому Арештована особа має право звернутися до компетентного органу в державі місця тримання під вартою з клопотанням про тимчасове звільнення до її передачі до Суду. Тобто ще на стадії затримання в країні-учасниці «арештована особа» має можливість оскаржити своє затримання.

Під час прийняття рішення стосовно будь-якого такого клопотання компетентний орган у державі місця тримання під вартою розглядає питання про те, чи існують, з огляду на тяжкість імовірних злочинів, надзвичайні та виняткові обставини, які виправдали б тимчасове звільнення, і чи існують необхідні гарантії для забезпечення того, щоб держава місця тримання під вартою могла виконати свій обов’язок стосовно передачі цієї особи до МКС. При цьому Компетентний орган у державі місця тримання під вартою не може розглядати питання про те, чи виданий ордер на арешт належним чином відповідно до підпунктів (a) та (b) пункту 1 статті 58 Римського Статуту.

Палаті досудового провадження МКС повідомляють про будь-яке клопотання про тимчасове звільнення і вона надає рекомендації Компетентному органу в державі місця тримання під вартою. Компетентний орган у державі місця тримання під вартою до прийняття ним рішення повною мірою враховує такі рекомендації, у тому числі будь-які рекомендації стосовно заходів запобігання втечі цієї особи. Таке правило досить цікаве з приводу втручання на незалежність національних судів від зовнішнього впливу та є дискусійним.

Якщо ця особа тимчасово звільнена, Палата досудового провадження може запитувати періодичні звіти про статус такого тимчасового звільнення. Після прийняття державою місця тримання під вартою рішення про передачу цю особу якомога швидше доставляють до МКС.

Правило 118 Правил процедури і доказування вже охоплюють наступну чергу - досудове утримання під вартою за місцем знаходження МКС

Якщо особа, передана МКС, подає первинне клопотання про тимчасове звільнення до судового розгляду, або при першій явці відповідно до правила 121, або пізніше, Палата попереднього провадження невідкладно приймає рішення щодо цього клопотання після з'ясування думки Прокурора. Палата попереднього провадження переглядає своє рішення про звільнення або тримання особи під вартою відповідно до пункту 3 статті 60 Правил процедури і доказування, щонайменше кожні 120 днів і може робити це в будь-який час на вимогу особи або Прокурора.

Після першої явки «арештованої особи» можливо подати письмове клопотання про тимчасове звільнення. Прокурор повинен бути повідомлений про таке клопотання. Палата попереднього провадження приймає рішення після отримання письмових зауважень Прокурора та затриманої особи. Палата попереднього провадження може прийняти рішення про проведення слухання на вимогу Прокурора або затриманої особи чи за власною ініціативою. Слухання повинно проводитися не рідше одного разу на рік.

Оскарження інших рішень Попередньої палати передбачено статтею 82 Римського Статуту.

Кожна зі сторін відповідно до Правил процедури і доказування може оскаржити будь-яке з таких рішень:

• рішення стосовно юрисдикції або прийнятності;
• рішення, що дозволяє або забороняє звільнення особи, стосовно якої здійснюється розслідування або кримінальне переслідування;
• рішення Палати досудового провадження діяти за власною ініціативою відповідно до пункту 3 статті 56;
• рішення, що стосується питання, яке істотно впливало б на справедливе і швидке здійснення провадження або на результат судового розгляду та у зв’язку з яким негайне ухвалення Апеляційною палатою рішення може, на думку Палати досудового провадження або Судової палати, істотно сприяти провадженню.

Рішення Палати досудового провадження, ухвалене на підставі підпункту (d) пункту 3 статті 57, може бути оскаржено заінтересованою державою або Прокурором з дозволу Палати досудового провадження. Таке оскарження має бути розглянуто у прискореному порядку.

Оскарження як таке не призводить до призупинення розгляду, якщо Апеляційна палата не винесе постанови про це на прохання, подане відповідно до Правил процедури і доказування.

Законний представник потерпілих, особа, визнана винною, чи bona fide власник майна, на яке негативно вплинуло розпорядження, винесене відповідно до статті 75, може оскаржити таке розпорядження про репарації, як це передбачено в Правилах процедури і доказування.

5 грудня 2024 року під час Пленарного засідання з питань співробітництва на 23-й сесії Асамблеї держав-учасників МКС Коаліція за Міжнародний кримінальний суд (Coalition for the International Criminal Court), членом якої ми пишаємося бути, взяла участь у ключовій панельній дискусії: «Як держави-учасники можуть посилити свою підтримку Суду?».

Коаліція наголосила на найважливішій ролі політичної підтримки та співпраці з боку держав-учасників у здійсненні правосуддя для жертв і забезпеченні ефективного функціонування Суду в усіх ситуаціях.

Також сторонні експерти звернули увагу що Міжнародний кримінальний суд фінансується переважно за рахунок внесків держав-учасниць Римського статуту. З моменту свого заснування у 2002 році бюджет Суду поступово збільшувався, відображаючи розширення його діяльності та зростання кількості справ. Наприклад, у 2017 році річний бюджет МКС становив приблизно 160 мільйонів доларів США. На 2025 рік бюджет МКС затверджено в розмірі 195 мільйонів 481 тисяча євро, що на 8 мільйонів 397 тисяч євро більше порівняно з 2024 роком.

Загальна сума витрат МКС за весь період його існування не оприлюднюється в доступних джерелах. Однак, враховуючи щорічне зростання бюджету, можна припустити, що загальні витрати з 2002 року до 2025 року становлять кілька мільярдів євро.

Варто зазначити, що з 1 січня 2025 року Україна офіційно стала 125-ю державою-учасницею Римського статуту МКС, що передбачає її фінансову участь у бюджеті Суду. Розмір внеску кожної країни визначається пропорційно до її економіки та чисельності населення, тому повноцінна участь України ще не настала з 1 січня 2025 року.

ЧОМУ ЖЕ БІЛЬШІСТЬ ОРДЕРІВ МІЖНАРОДНОГО КРИМІНАЛЬНОГО СУДУ НЕ ВИКОНУЮТЬСЯ

Міжнародні фактори:  Обмежена юрисдикція МКС, неучасть ключових держав. Деякі великі держави, як-от США, росія, Китай та Індія, не є сторонами Римського статуту, який регулює діяльність МКС. Це означає, що ці країни не зобов'язані співпрацювати з Судом.

Міжнародний імунітет: Лідери країн можуть використовувати свій дипломатичний статус для уникнення відповідальності, оскільки деякі держави не визнають обов’язковість ордерів. Питання імунітету керівників та високопосадовців – знов розгорнулось в міжнародній юридичній дискісії з початком широкої військової агресії в Україні у 2022 році та Ізраїлі у 2023 році.

Геополітичні інтереси та політичні міркування стали перепонами для реалізації притягнення до відповідальності в МКС. Держави можуть ігнорувати виконання ордерів МКС, якщо це суперечить їхнім політичним чи економічним інтересам. Наприклад, союзники обвинувачених лідерів часто не зацікавлені в їхньому арешті. Найостанним прикладом став випадок відмови дердави-учасника Римського Статуту – Манголії виконувати ордер на арешт під час запланованого візиту в цю країну міжнародного переступника та за сумісництвом президента російської федерації володимира путіна у вересні 2024 року.

Вплив могутніх країн: Держави з великою геополітичною вагою можуть тиснути на інші країни, щоб ті не співпрацювали з МКС.

Апарат: Як відомо, МКС не має власної поліції чи виконавчого апарату, тому залежить від співпраці держав. Це ускладнює фізичне виконання ордерів.

Відсутність контролю: У багатьох країнах, де видаються ордери МКС (наприклад, в умовах конфліктів чи нестабільних режимів), центральна влада може не контролювати територію або бути неспроможною діяти. Це стосується місцевостей, на яких відбуваються конфлікти та злочини. Часто обвинувачені лідери або командири мають значну підтримку в своїх країнах, що робить їхній арешт політично неможливим.

Конституційні обмеження та юридичні перепони: Деякі держави мають внутрішні закони, які забороняють екстрадицію громадян або обмежують співпрацю з міжнародними організаціями.Внутрішні закони можуть суперечити нормам Римського статуту, ускладнюючи виконання рішень МКС. Урядовці, які потенційно могли б виконати ордер, побоюються репресій чи переслідувань з боку обвинувачених.

У деяких країнах суспільство не підтримує співпрацю з МКС, вважаючи Суд інструментом зовнішнього втручання, політично заангажованим, репресивним органом, незалежним від ООН. Також зазвичай впливові обвинувачені використовувати медіа для дискредитації МКС.

Із наведеного впливає ряд висновків, серед яких: Видача ордерів на арешт має значний вплив на міжнародні відносини, оскільки часто зачіпає високопосадовців або ключових осіб у конфліктах. Одним із викликів є обмежена співпраця держав, які не є учасницями Римського статуту, та політизація процесу виконання ордерів. Наприклад, у справах, що стосуються поточних збройних конфліктів, держави часто вагаються щодо виконання ордерів через ризики дипломатичних ускладнень. Під час виконання Ордерів на арешт – можливо оскарження затримання особи та підстава видачі ордера. В той же час Ордери на арешт МКС є важливим інструментом у забезпеченні міжнародного правосуддя, але їх ефективність залежить від політичної волі держав та міжнародної співпраці. Подальше вдосконалення процедур співпраці та посилення ролі міжнародного права є необхідними кроками для підвищення ефективності МКС у боротьбі з безкарністю.

Світу необхідна дієва реформа міжнародного права ті міжнародних інституцій, які з кризою, виявились неспряможними протистояти насиллю та збереженню мира. Необхідність створення механізмів, які б забезпечували більшу підзвітність держав.

Включення нових країн до Римського статуту та розширення діалогу з державами, які не співпрацюють поліпшить потуги МКС до притягнення до відповідальності злочинців. Введення жорстких санкцій щодо країн, які свідомо ігнорують ордери МКС – забезпечить неухильне виконання його рішень. В результаті, виконання ордерів МКС залежить від поєднання міжнародної підтримки, внутрішньої стабільності держав, і загальної готовності країн дотримуватися норм міжнародного права.

Денис Кешкентій, адвокат, магістр міжнародного права, CEO Key Legal Factors (Netherlands)