Зява стосується зняття обвинувачення зі стверджуваного винуватця зґвалтування з огляду на помилки, що мали місце у регіональній прокуратурі, зокрема, щодо недотримання встановленого законом строку давності. Відповідно, заявниця скаржилася за статтями 3, 6, 8 та 13 Конвенції.

Кримінальне провадження проти А

5.  7 червня 2021 року заявниця повідомила поліцію про те, що в ніч з 6 на 7 червня 2021 року її зґвалтував А. Пізніше того ж дня заявниця була опитана поліцією за присутності адвоката.

6.  08 червня 2021 року районний суд залишив А під вартою, встановивши, що існують обґрунтовані підстави підозрювати його у зґвалтуванні та у сексуальних діях без згоди, відмінних від статевого акту. Районний суд також послався на той факт, що поліція ще не мала можливості допитати ряд важливих свідків і, таким чином, провести подальше розслідування справи. Крім того, оскільки А і свідки були знайомі та пов'язані один з одним, були підстави вважати, що А буде перешкоджати кримінальному розслідуванню, якщо залишиться на свободі.

7.  Поліція провела розслідування справи, яке включало опитування заявника та низки осіб, огляд місця злочину та одягу заявника, а також обшук у помешканні А.

8.  А був звільнений 18 червня 2021 року.

9.  30 липня 2021 року, посилаючись на п. 721(1)(іі) Закону «Про здійснення правосуддя», прокурор першої інстанції (у відповідному відділі поліції) вирішив зняти обвинувачення з А, встановивши, що через недостатність доказів у суді не може бути доведено, що А винен у зґвалтуванні. Було враховано, зокрема, що було дві протилежні заяви і що жодні інші докази не підтверджували переконливо заяву жодної зі сторін.

10.  18 серпня 2021 року заявниця оскаржила це рішення в апеляційному порядку.

11. 16 вересня 2021 року прокурор другої інстанції, обласний державний прокурор (далі - «прокурор»), за результатами розгляду справи вирішив скасувати рішення від 30 липня 2021 року про закриття провадження за обвинуваченням. Схоже, що незабаром після цього прокурору першої інстанції було надіслано електронного листа з відповідним повідомленням.

12.  Відповідно до частини 2 статті 724 Закону про відправлення правосуддя, рішення прокурора від 16 вересня 2021 року про продовження кримінального переслідування мало бути вручене А до 30 вересня 2021 року, тобто упродовж двох місяців з дати прийняття первісного рішення від 30 липня, або через обліковий запис А в електронній пошті (e-Boks), або рекомендованим листом.

Згідно із законодавством Данії, всі громадяни, які досягли п'ятнадцятирічного віку, зобов'язані мати обліковий запис у «Цифровій пошті», щоб забезпечити безпечний цифровий зв'язок між ними та державними органами. Винятки можуть стосуватися лише випадків, якщо відповідна особа не може користуватися комп'ютером через фізичні або розумові вади чи інші труднощі.

13. 16 вересня 2021 року прокурор надіслав А листа, в якому повідомив, що обвинувачення залишаються в силі. Однак через друкарську помилку в записі щодо А в базі даних прокуратури було помилково припущено, що А не може отримувати листи через акаунт «Цифрової пошти». Тому було надіслано рекомендований лист.

Виявляється, що електронний лист про це було надіслано до прокуратури першої інстанції того ж дня. Однак через іншу помилку в базі даних прокуратури в адресному полі листа не було зазначено, що А має адресу для листування (тобто він був зареєстрований і проживав за цією адресою, але його прізвища не було на поштовій скриньці). Тому 23 вересня 2021 року лист був повернутий до прокуратури зі штампом «адресат невідомий».

14.  З внутрішніх інструкцій прокуратури випливало, що повернутий лист слід було вивчити, щоб визначити, чи був він надісланий за правильною адресою; чи не зареєструвалася обвинувачена особа за цей час за новою адресою; чи не закінчився двомісячний строк, передбачений частиною 2 статті 724 Закону «Про здійснення правосуддя»; і чи можна зробити ще одну спробу вручити лист. Через чергову помилку прокуратура не знайшла підстав для повторної перевірки адреси А, а тому А не був повідомлений про рішення прокуратури від 16 вересня 2021 року до встановленого строку – 30 вересня 2021 року.

15. 13 жовтня 2021 року прокурор першої інстанції подав до районного суду обвинувальний акт з клопотанням про призначення судового засідання. У листопаді 2021 року адвокат А подав клопотання про закриття кримінального провадження проти А, оскільки не було дотримано двомісячного строку, передбаченого частиною 2 статті 724 Закону «Про здійснення правосуддя». Прокурор погодився, і, відповідно, 16 листопада 2021 року районний суд закрив справу проти А. Таким чином, притягнення А до кримінальної відповідальності за ймовірне зґвалтування в суді стало неможливим.

16. Листом від 30 листопада 2021 року прокурор повідомив адвоката заявниці про неповідомлення А та вибачився з цього приводу за прикру процесуальну помилку.

Провадження у справах про відшкодування в Раді з питань відшкодування шкоди, заподіяної кримінальними злочинами

17.  21 грудня 2021 року заявниця звернулася до Комісії з питань відшкодування шкоди, заподіяної кримінальними правопорушеннями, із заявою про відшкодування шкоди, черех образу її почуттів, відповідно до норм Закону України «Про державне відшкодування шкоди, заподіяної потерпілим від злочинів».

18.  15 листопада 2022 року Рада з питань відшкодування шкоди від кримінальних злочинів відхилила вимогу заявника про відшкодування шкоди. Рада встановила, що заявниця не довела достатньою мірою, що вона стала жертвою злочину.

19.  Заявниця не подавала цивільний позов проти Комісії з питань відшкодування шкоди, заподіяної кримінальними правопорушеннями.

Провадження у справах про відшкодування відповідно до глави 93а Закону «Про здійснення правосуддя»

21.  Прокурор та адвокат заявниці також обговорили можливість подання позову про відшкодування відповідно до глави 93а Закону «Про здійснення правосуддя», зокрема пункту 1018h, який передбачає спрощене провадження у певних справах щодо відшкодування шкоди у зв'язку з кримінальним провадженням. Директор Департаменту державного обвинувачення зазначив, що неясно, чи може вимога заявниці про компенсацію підпадати під дію глави 93а Закону «Про здійснення правосуддя» (немає відповідної судової практики), і що якщо вона не підпадає під дію цієї глави, заявниця може подати свій позов проти поліції або прокуратури в порядку звичайного цивільного судочинства.

20.  Листом від 1 грудня 2022 року Генеральний прокурор повідомив адвоката заявниці про можливість подання позову про відшкодування шкоди проти поліції та прокуратури у зв'язку з адміністративними помилками, допущеними під час провадження.

22.  Адвокат заявниці не вважав засіб правового захисту, передбачений статтею 1018h, ефективним. Тим не менш, 31 січня 2023 року заявниця подала вимогу про відшкодування матеріальної та моральної шкоди відповідно до глави 93а Закону «Про здійснення правосуддя». Вимога була поділена на: (а) компенсацію за біль та страждання; (б) компенсацію витрат на лікування та реабілітацію; (в) відшкодування збитків за зіпсований одяг; і (г) компенсацію за образу почуттів.

Пункти (a)-(c) стосувалися зґвалтування, про яке було заявлено до поліції, тоді як пункт (d), що стосується компенсації за образу почуттів, стосувався як зґвалтування, про яке було заявлено до поліції, так і адміністративних помилок, допущених обласною державною прокуратурою під час провадження у справі.

24.  24 квітня 2023 року прокурор відхилив вимоги заявника, встановивши, що вони не підпадають під дію глави 93а Закону «Про здійснення правосуддя», і що вони повинні розглядатися в порядку цивільного судочинства. У своєму обґрунтуванні прокурор зазначив, серед іншого, що елементи позову, які стосуються шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, не підпадають під дію статті 1018h того ж Закону.

Крім того, елемент позову, який стосувався адміністративних помилок, допущених під час провадження у справі, не підпадає під дію статті 1018h цього Закону, оскільки це положення застосовується лише в тому випадку, якщо вимога про відшкодування шкоди пов'язана з офіційною процесуальною дією, здійсненою під час кримінального переслідування особи, яка вимагала відшкодування шкоди.

25.  Заявник оскаржив це рішення до Генерального прокурора, який 30 червня 2023 року залишив його без змін.

Цивільний процес

26.  Заявник не звертався до суду з цивільним позовом проти поліції або прокуратури.

29.  Справа заявника привернула суспільний та політичний інтерес, зокрема після того, як у травні 2022 року національний засіб масової інформації (Данське радіо) випустив про неї репортаж у новинах.

У червні 2022 року тодішній міністр юстиції оголосив, що правила та процедура повідомлення на рівні прокуратури будуть посилені. Його та заявника двічі допитували в Комітеті з правових питань Парламенту.

У 2022 році на основі справи, що розглядалася, обласні прокуратури уточнили письмові вказівки щодо розгляду справ, у яких рішення про зняття обвинувачень було згодом скасовано. Вони також встановили процедури контролю якості для таких справ. За результатами розгляду інших справ Генеральним прокурором, обласними прокурорами та прокурорами місцевих відділень поліції було вжито додаткових заходів для зменшення ризику помилок при скасуванні рішень про зняття обвинувачень.

У березні 2023 року вищезгаданий національний засіб масової інформації випустив серію подкастів, в яких заявниця та кілька інших жінок розповіли свої історії про різні помилки, допущені поліцією та прокуратурою у різних кримінальних справах.

У березні 2023 року новий Міністр юстиції в інтерв'ю національному засобу масової інформації заявив, що він запровадить чотири різні покращення у цій правовій сфері.

20 вересня 2023 року уряд погодив з кількома партіями в парламенті ініціативи, що стосуються максимального строку для скасування рішення про зняття обвинувачення у кримінальних справах.

Першим наслідком угоди є розширення сфери застосування статті 1018h Закону «Про здійснення правосуддя» таким чином, що в кримінальних справах стане можливим розгляд позовів про компенсацію, поданих жертвами зґвалтування, жорстокого поводження з дітьми або сексуальних дій, відмінних від статевого акту, в порядку спрощеного провадження, передбаченого главою 93a Закону «Про здійснення правосуддя», якщо були допущені помилки в кримінальному переслідуванні, допущені поліцією або прокуратурою, що стосуються максимального періоду, упродвож якого можна скасувати рішення про відмову в порушенні кримінального переслідування.

Це означає, що заяви розглядатимуться прокуратурою і що на вимогу прокуратура подаватиме рішення про відмову в задоволенні таких заяв у зв'язку з кримінальним переслідуванням до судів, які зазвичай розглядатимуть такі заяви в рамках кримінально-процесуального законодавства.

Це означає, зокрема, що обласні прокуратури повинні забезпечити передачу матеріалів справ і викласти факти відповідних справ у судах.

Судова практика щодо таких справ за чинними правилами відсутня, і такі позови, ймовірно, будуть розглядатися відповідно до загальних правил відшкодування шкоди в рамках звичайного цивільного судочинства. Однак, з огляду на перегляд, у майбутньому не буде необхідності порушувати цивільне провадження.

Другим наслідком угоди є те, що максимальний строк, передбачений частиною 2 статті 724 Закону «Про здійснення правосуддя», буде подовжено з нинішніх двох місяців до чотирьох місяців, що дасть поліції або прокуратурі більше часу і, таким чином, у поєднанні з новими керівними принципами, підвищить шанси на виправлення ситуації, пов'язаної з максимальним строком, протягом якого можна скасувати рішення про зняття кримінальних обвинувачень.

Кінцевим наслідком угоди стало те, що Міністерство юстиції пообіцяло до кінця лютого 2024 року надати обґрунтовану основу для прийняття політичного рішення, виклавши переваги та недоліки спеціальної схеми компенсації за помилки, допущені поліцією або прокуратурою, зокрема, якщо вони не дотрималися максимального строку для скасування рішення про зняття обвинувачення у кримінальних справах.

Запропоновані в політичній угоді від 20 вересня 2023 року зміни до Закону «Про здійснення правосуддя» ще не набули чинності.

Оцінка Суду

64.  Суд повторює, що зґвалтування та тяжкі сексуальні домагання становлять поводження, яке підпадає під дію статті 3 Конвенції, а також зачіпає фундаментальні цінності та суттєві аспекти «приватного життя» у розумінні статті 8 Конвенції. Застосовуючи цей встановлений принцип, Суд вважає, що скарги заявника можуть бути розглянуті спільно за статтями 3 і 8 Конвенції.

Держави мають позитивне зобов'язання, притаманне статтям 3 і 8 Конвенції, прийняти кримінальне законодавство, яке ефективно карає зґвалтування, і застосовувати його на практиці шляхом ефективного розслідування і судового переслідування. У цьому контексті мається на увазі вимога діяти з розумною швидкістю та оперативністю.

Оперативне реагування з боку органів влади має важливе значення для підтримання довіри громадськості до дотримання ними принципу верховенства права та запобігання будь-яким проявам змови або толерантності до незаконних дій (E.G. v. the Republic of Moldova, no. 37882/13, §§ 39-40, 13 April 2021).

65.  Зазначається, що 07 червня 2021 року заявниця повідомила поліцію про те, що напередодні ввечері її зґвалтував А. Відразу після цього було розпочато розслідування, і А був взятий під варту. Рішенням від 30 липня 2021 року прокурор першої інстанції вирішив зняти обвинувачення з А. 16 вересня 2021 року прокурор скасував це рішення та відновив обвинувачення проти А. Сторони не оспорюють, що розслідування та обвинувачення були ефективними до останньої дати.

66.  Прокурор повинен був повідомити А до 30 вересня 2021 року, щоб дотриматися двомісячного строку, встановленого частиною 2 статті 724 Закону «Про здійснення правосуддя». Через адміністративну помилку в пошуковій базі даних прокурора було помилково вказано, що А не має облікового запису в «Цифровій пошті». Замість цього прокурор надіслав рекомендованого листа А, але через іншу адміністративну помилку прокурор не зазначив, що у нього є адреса електронної пошти. Таким чином, рекомендований лист був повернутий 23 вересня 2021 року зі штампом «адресат невідомий за цією адресою». Нарешті, в період з 23 по 30 вересня 2021 року прокурор не виправив вищезазначені помилки і не зробив інших спроб повідомити А. Отже, обвинувачення проти А довелося закрити.

67.  Як прокуратура, так і Уряд визнали вищезазначені помилки і висловили жаль з цього приводу. Однак, на думку Уряду, помилки не були настільки серйозними, щоб становити порушення положень, на які посилався заявник.

68.  Суд, як правило, не розглядає твердження про незначні помилки або окремі упущення у розслідуванні чи судовому переслідуванні. Однак у цій справі помилки, допущені стороною обвинувачення, призвели до дуже серйозних наслідків, які полягали в тому, що вона не змогла притягнути до кримінальної відповідальності стверджуваного виконавця зґвалтування.

Таким чином, Суд розгляне питання про те, чи мали беззаперечні недоліки в повідомленні самі по собі, або, як стверджував заявник, у поєднанні із законодавством та його застосуванням, такі суттєві недоліки, що вони становили порушення позитивних зобов'язань держави-відповідача за статтями 3 та 8 Конвенції (M.C. v. Bulgaria, cited above, §§ 167-168).

69.  Завдання Суду не полягає в тому, щоб абстрактно розглядати відповідне законодавство або оскаржувану практику. Натомість він повинен обмежитися, наскільки це можливо, не випускаючи з уваги загальний контекст, вивченням питань, порушених у справі, що перебуває на його розгляді (Aggerholm v. Denmark, no. 45439/18, § 101, 15 September 2020).

Беручи до уваги наявні у нього матеріали, Суд не переконаний у твердженні заявниці про те, що ч. 2 ст. 724 Закону «Про відправлення правосуддя» сама по собі була перешкодою для неї в отриманні судового перегляду справи щодо заявленого зґвалтування, і що помилки, допущені в її справі, були частиною структурної та системної проблеми в Данії.

Суд не має підстав сумніватися в тому, що в цілому для прокуратури не було проблемою скасувати рішення суду першої інстанції про відкликання обвинувачення і повідомити про це відповідну особу упродовж двох місяців. Він зазначає, що існує лише два способи повідомлення, передбачені частиною 2 статті 724, а саме: через електронну пошту або рекомендованим листом.

Завдяки датській системі обов'язкових електронних поштових аккаунтів, повідомлення зазвичай відбувається миттєво. Відносно короткий термін, однак, вимагає від прокуратури ретельності, щоб переконатися, що повідомлення відбулося до закінчення цього терміну.

70.  Суд не може ігнорувати той факт, що у цій справі прокуратура припустилася – і визнала – щонайменше трьох послідовних помилок, включаючи недотримання внутрішніх інструкцій прокуратури, коли рекомендований лист було повернуто відправнику 23 вересня 2021 року.

Таким чином, Суд зазначає, що у прокуратури було достатньо часу до кінцевої дати 30 вересня 2021 року, щоб перевірити, чи було надіслано рекомендований лист на правильну адресу, чи має А нову адресу, і чи можна було б зробити ще одну спробу вручити лист-повідомлення.

Було б також доречно перевірити, чи дійсно база даних прокуратури була правильною, вказуючи на те, що А, як виняток, не мав обов'язкового облікового запису в «Цифровій пошті».

Незалежно від того, чи міг прокурор першої інстанції або інші адміністративні органи також нести відповідальність за неповідомлення А у встановлений двомісячний строк, результат залишився тим самим: обвинувачення проти А було знято районним судом 16 листопада, і, отже, заявниця не отримала ефективного кримінального переслідування або судового розгляду щодо злочину зґвалтування, про який вона повідомила поліцію.

71.  Вищевикладені міркування є достатніми для того, щоб Суд дійшов висновку, що у процесуальному реагуванні на твердження заявниці про зґвалтування були допущені настільки суттєві недоліки, що мало місце порушення позитивних зобов'язань держави-відповідача за статтями 3 та 8 Конвенції.

З ЦИХ ПРИЧИН СУД, ОДНОГОЛОСНО

• Оголошує заяву прийнятною.
• Постановляє, що мало місце порушення статей 3 та 8 Конвенції.

Daugaard Sorensen v. Denmark, application № 25650/22, judgment 15.10.2024