Виконуючи свій мандат, ЄКЗК намагається вивчати поводження та умови утримання всіх категорій ув'язнених осіб, у тому числі жінок. Жінки зазвичай складають дуже незначну меншість серед усіх ув'язнених, хоча в деяких країнах їхня частка зростає.

Важливо наголосити, що вони характеризуються особливими потребами та вразливістю, які відрізняються від потреб та вразливості чоловіків. У поєднанні з цими відмінностями той факт, що жінок набагато менше, створює низку проблем для в’язничних адміністрацій, що нерідко призводить до менш сприятливого поводження з ними як порівняти з ув'язненими чоловіками. Це пов'язано з тим, що в’язничні правила та умови були розроблені для в'язничного населення, в якому ув'язнений-чоловік вважається нормою.

Незалежно від того, ув'язнені вони чи ні, жінки повинні користуватися основним правом не піддаватися дискримінації – прямо чи опосередковано – на підставі їхньої біологічної статі або гендеру. Забезпечення реальної рівності може вимагати прийняття спеціальних заходів для усунення існуючої нерівності. Як і в суспільстві, адміністраціям в'язниць можуть знадобитися особливі заходи для того, щоб забезпечити жінкам рівні права з чоловіками. Зростаюче визнання переваг повного охоплення питань ґендерної рівності в усіх сферах формування політики має поширюватися і на запобігання жорстокому поводженню у в'язницях. Тому необхідно докласти більше зусиль для забезпечення ґендерно-чутливого моніторингу в'язниць з урахуванням потенційного ускладнення проблем, з якими стикаються жінки у в'язницях.

Жінки у в'язницях становлять групу з особливими потребами, як біологічними, так і гендерними. Деякі жінки-ув'язнені також мають особливу вразливість через своє соціальне становище та культурні ролі. Існує ризик того, що специфічні потреби жінок будуть ігноруватися, особливо з огляду на те, що вони становлять меншість серед ув'язнених. При роботі з жінками-ув'язненими важливо враховувати низку факторів, зокрема, будь-яку фізичну, сексуальну або психологічну форму насильства, включаючи домашнє насильство, якого вони могли зазнати до ув'язнення, високий рівень потреб у психіатричній допомозі, високий рівень наркотичної або алкогольної залежності, специфічні (наприклад, репродуктивні) потреби в охороні здоров'я, обов'язки з догляду за дітьми та/або сім'єю, а також високу ймовірність віктимізації та відмови від них з боку сім'ї після звільнення.

Жінки повинні утримуватися в умовах, що відповідають їхнім потребам. Однак, труднощі, пов'язані зі створенням окремих умов для невеликої кількості жінок у в'язницях, часто призводять до того, що їх утримують в обмеженій кількості місць (іноді далеко від їхніх домівок і сімей, включаючи дітей на утриманні), у приміщеннях, які спочатку були призначені для ув'язнених-чоловіків (і можуть бути спільними з ними).

У цьому інформаційному бюлетені представлені основні стандарти, розроблені ЄКЗК на сьогоднішній день, щодо дорослих жінок у в'язницях. Бюлетень не має на меті охопити весь спектр стандартів, що застосовуються до всіх ув'язнених, включаючи жінок. Багато з розглянутих питань можуть також застосовуватися за аналогією до інших категорій ув'язнених, таких як трансгендерні особи або неповнолітні ув'язнені жіночої статі.

Стандарти ЄКЗК у цій сфері розвиваються. Їх не можна розглядати окремо від таких міжнародних інструментів, як Європейська конвенція з прав людини та відповідна практика ЄСПЛ, Європейські пенітенціарні правила, Правила ООН, що стосуються поводження з жінками-в'язнями та заходів покарання для жінок-правопорушниць, не пов'язаних з позбавленням волі ("Бангкокські правила"), а також Мінімальні стандартні правила ООН, що стосуються поводження з ув'язненими ("Правила Нельсона Мандели").

НАЛЕЖНІ ЖИТЛОВІ УМОВИ

ЄКЗК рекомендував в’язничним адміністраціям відмовитися від розміщення у великих приміщеннях на користь менших житлових блоків. Жінки не є винятком: менші житлові приміщення дозволяють застосовувати підхід, який краще відповідає їхнім особливим потребам.

З досвіду ЄКЗК, хоча насильство серед жінок у в'язницях, безумовно, може мати місце, насильство щодо жінок з боку чоловіків (і, зокрема, сексуальні домагання, включаючи словесні образи з сексуальною конотацією) є набагато більш поширеним явищем. Тому, в принципі, жінки у в'язниці повинні утримуватися в приміщеннях, які фізично відокремлені від приміщень, в яких перебувають чоловіки, що утримуються в тій самій установі.

ЄКЗК зіткнувся з деякими конкретними ситуаціями, коли в'язниці дозволяють чоловікам і жінкам жити в одній житловій одиниці, прагнучи до «нормальності», тобто до створення умов життя, максимально наближених до умов життя у суспільстві, коли ув'язнені беруть на себе відповідальність за власне життя. Тим не менш, слід з великою обережністю підходити до встановлення та дотримання критеріїв розподілу ув'язнених чоловіків і жінок до таких підрозділів, а також до забезпечення суворого нагляду за відносинами між ув'язненими, що перебувають у них. Очевидно, що особи, які можуть жорстоко поводитися з іншими або є особливо вразливими до жорстокого поводження, не повинні перебувати в таких підрозділах. Якими б не були заходи, важливо вживати активних заходів для запобігання сексуальній експлуатації, коли ув'язнені чоловіки та жінки вступають у контакт у тюремному середовищі.

ЄКЗК зустрічався з численними жінками у в'язницях, які з різних причин не мають належних умов для проживання. Невелика кількість установ для жінок часом переповнена. Проте заходи дострокового звільнення, передбачені у випадку переповненості, не пропонуються жінкам, яким нікуди йти, наприклад, якщо немає притулку для бездомних.

Відсутність пропускної спроможності або відповідних спеціалізованих установ для жінок, вимога розділяти категорії ув'язнених (ув’язнені/засуджені; коротко-/ довгострокові вироки; попереднє ув'язнення) або той факт, що в установі утримується лише одна жінка, може призвести до того, що жінку упродовж тривалого часу утримують в умовах надмірно суворого режиму, або де-факто до режиму, подібного до одиночного ув'язнення.

У таких випадках органи влади повинні прагнути перевести жінку до відповідного приміщення. Якщо таке переведення неможливе, органи влади повинні докласти необхідних зусиль, щоб забезпечити жінці цілеспрямовану діяльність за межами камери та належний людський контакт.

РІВНИЙ ДОСТУП ДО ДІЯЛЬНОСТІ

Жінки у в'язницях повинні мати доступ до комплексної програми змістовної діяльності (робота, навчання, освіта і спорт) нарівні з чоловіками. Делегації ЄКЗК, які відвідують в'язниці, дуже часто виявляють, що жінкам-ув'язненим пропонують види діяльності, які вважаються «відповідними» для них (наприклад, шиття або ремесла), і виключають їх з набагато більш професійного навчання, призначеного для чоловіків. Невелика кількість жінок може означати, що створення майстерні виключно для них не вважається життєздатним. Однак такий дискримінаційний підхід може лише посилити застарілі стереотипи щодо соціальної ролі жінок.

Слід також розглянути можливість проведення у в'язниці заходів, у тому числі занять на свіжому повітрі, в яких можуть брати участь як чоловіки, так і жінки, за умови, що вони згодні на такі заходи, а учасники проходять ретельний відбір та перебувають під належним наглядом.

НАЛЕЖНА ГІГІЄНА ТА ОХОРОНА ЗДОРОВ'Я

Гігієна

Специфічні гігієнічні потреби жінок мають бути належним чином задоволені. Особливо важливим є вільний доступ до санітарних та мийних приміщень, достатня кількість основних засобів гігієни, таких як гігієнічні рушники та тампони, а також безпечна утилізація предметів, забруднених кров'ю. Ненадання жінкам, які перебувають у в'язниці, таких засобів може само по собі прирівнюватися до принижуючого гідність поводження.

Усі ув'язнені повинні мати постійний доступ до туалетів. Неприпустимо, за відсутності санітарних умов у камерах, не забезпечувати вільний доступ до туалетів через низький рівень укомплектованості персоналу. Безперешкодний доступ до санітарних умов є особливо важливим для жінок, враховуючи їхні особливі потреби під час менструального періоду. Також може бути необхідною позитивна диференціація з точки зору додаткового доступу до вмивальних приміщень.

Охорона здоров'я

Медичне обслуговування, що надається особам, позбавленим волі, повинно відповідати стандарту, еквівалентному тому, яким користується населення на волі. Забезпечення дотримання цього принципу еквівалентності медичної допомоги жінкам у в'язницях вимагає, щоб медична допомога надавалася лікарями та медсестрами, які мають спеціальну підготовку з питань жіночого здоров'я, в тому числі з гінекології.

У тій мірі, в якій профілактичні заходи охорони здоров'я, що мають особливе значення для жінок, такі як скринінг на рак молочної залози та рак шийки матки, доступні на волі, вони також повинні бути запропоновані жінкам, які перебувають у місцях позбавлення волі.

У в'язниці повинні бути достатні запаси ліків, особливо необхідних жінкам, що дозволить жінкам, які розпочали курс лікування до ув'язнення, продовжити його у в'язниці.

Протизаплідні таблетки, незалежно від того, з якої причини вони були призначені, не повинні відбиратися у жінок, які бажають їх приймати. Право жінки на тілесну недоторканність не зменшується внаслідок її ув'язнення. Якщо абортивні пігулки та/або інші форми переривання вагітності на пізніх стадіях вагітності доступні жінкам на волі, вони повинні бути доступні на тих самих умовах і жінкам, які перебувають у в'язниці.

ЄКЗК зустрічався з багатьма жінками-ув'язненими, які страждають на серйозні розлади особистості та поведінки, та/або мають досвід самоушкодження, жорстокого поводження та покинутості в минулому. Якщо такі ув'язнені не підлягають переведенню до психіатричної лікарні, слід застосовувати багатогранний підхід, залучаючи клінічних психологів до розробки індивідуальних програм, що включають психосоціальну підтримку, консультування та лікування. Відсутність таких програм може призвести до збільшення випадків самоушкодження та надмірного використання тривалої ізоляції.

Допологовий, післяпологовий догляд та догляд за дітьми

Детальний характер цього розділу не слід розуміти як схвалення ЄКЗК ув'язнення вагітних жінок або матерів, з малолітніми дітьми або без них. Навпаки, ЄКЗК, наприклад, спеціально рекомендував застосовувати альтернативи ув'язненню щодо вагітних дівчат і неповнолітніх матерів. У цьому розділі викладено мінімальні стандарти, яких слід дотримуватися у випадку, якщо такі альтернативи, не пов'язані з позбавленням волі, не застосовуються, і вагітні жінки або матері – з дітьми чи без них – залишаються у в'язниці.

Необхідно докласти всіх зусиль для задоволення особливих дієтичних потреб вагітних жінок у в'язниці, яким слід пропонувати дієту з високим вмістом білка, багату на свіжі фрукти та овочі.

Очевидно, що діти не повинні народжуватися у в'язниці, і звичайною практикою в державах-членах Ради Європи є переведення вагітних ув'язнених жінок до зовнішніх лікарень. Тим не менш, час від часу ЄКЗК стикається з прикладами, коли вагітних жінок приковують кайданами або іншим чином приковують до ліжок чи інших предметів меблів під час гінекологічних оглядів та/або пологів. Такий підхід є абсолютно неприйнятним і може бути кваліфікований як нелюдське та таке, що принижує гідність, поводження. Можна і потрібно знайти інші способи задоволення потреб у безпеці.

Матері-годувальниці повинні забезпечуватися додатковим харчуванням відповідно до існуючих рекомендацій для цієї категорії жінок

Багато жінок у в'язницях є основними опікунами дітей або інших осіб, на добробут яких може негативно вплинути їхнє ув'язнення. У цьому контексті особливо проблематичним питанням є те, чи слід дозволяти немовлятам і маленьким дітям залишатися у в'язниці зі своїми матерями – і якщо так, то на який строк. На це питання важко відповісти, враховуючи, що, з одного боку, в'язниці явно не забезпечують належного середовища для немовлят і маленьких дітей, а з іншого боку, примусове розлучення матерів і немовлят є вкрай небажаним.

Керівним принципом у всіх випадках має бути добробут і найкращі інтереси дитини. Це, зокрема, означає, що будь-яка допологова та післяпологова допомога, що надається у в'язниці, повинна бути еквівалентною тій, що надається на волі.

У в'язниці право на материнство не повинно обмежуватися більше, ніж цього вимагають міркування безпеки та захисту дитини. Належний контакт між матір'ю та дитиною відповідає інтересам обох. Він може сприяти реабілітації ув'язненої та розвитку її здатності брати на себе відповідальність за себе та свою дитину. Тому матерів, які перебувають у в'язниці, слід розміщувати разом з їхніми дітьми після пологів і заохочувати до грудного вигодовування (якщо немає вагомих медичних причин для протилежного). Можна вважати нелюдським і таким, що принижує гідність, коли дитину одразу після народження забирають від матері. Мати і дитина повинні мати можливість залишатися разом принаймні упродовж певного періоду часу.

Доки дитина перебуває у в'язниці, мати повинна мати можливість щодня проводити з нею достатню кількість часу; вони повинні бути розміщені у відповідних, не тюремних умовах з точки зору простору, меблів та доступу до засобів приготування їжі та миття. Також дуже важливими є належне опалення/охолодження та хороший доступ до свіжого повітря і природного світла. Особливі санітарно-гігієнічні потреби матерів повинні бути належним чином задоволені, включаючи доступ до хороших санітарних умов та забезпечення санітарно-гігієнічними засобами (наприклад, підгузками, милом, шампунем, пральним порошком та одягом), а також їжею, придатною для немовлят. Також слід забезпечити еквівалент ясел або дитячого садка, разом з підтримкою персоналу, що спеціалізується на післяпологовому догляді та педіатричному догляді.

Необхідно також забезпечити належний взаємозв'язок та співпрацю між персоналом, який працює у відділеннях матері та дитини, та медичним та іншим тюремним персоналом, який контактує з матерями у в'язницях.

Сприяння догляду за дітьми членами сім'ї за межами установи також може допомогти забезпечити розподіл тягаря виховання дитини (наприклад, батьком дитини). Якщо це неможливо, доступ до ясел або дитячих садків може дозволити жінкам-ув'язненим брати участь у роботі та інших видах діяльності у в'язниці більшою мірою, ніж це було б можливо за інших обставин.

ЄКЗК стикався з ситуаціями, коли дитину, яка супроводжує свою матір у в'язниці, не допускали до побачень. Мати, яка перебуває у в'язниці, повинна мати можливість відвідувати родичів разом з дитиною, яка її супроводжує. Заборона таких побачень є недоречною та невиправданою. Це перешкоджатиме стосункам дитини з батьком або іншими членами сім'ї, а також не сприятиме її подальшому звільненню з в'язниці.

Довгострокові заходи, зокрема передача дитини в громаду, що передбачає розлучення з матір'ю, повинні визначатися в кожному окремому випадку з урахуванням висновків педо-психіатричної та медико-соціальної експертизи; після того, як дитина була поміщена під опіку за межами в'язниці, має бути забезпечена постійна участь матері, яка перебуває у в'язниці, у вихованні дитини.

Ґендерно-чутливе управління в'язницями, кадрове забезпечення та навчання

Вкрай важливо, щоб у будь-якому місці позбавлення волі, де утримуються жінки, завжди була достатня кількість персоналу жіночої статі. У жіночих в'язницях або тюремних відділеннях переважна більшість персоналу, який контактує з ув'язненими, повинна бути жіночої статі.

Змішаний гендерний склад персоналу також є важливим запобіжником проти жорстокого поводження в місцях позбавлення волі. Присутність персоналу обох статей може мати позитивний вплив як на етику утримання під вартою, так і на формування певного рівня нормальності в будь-якому місці позбавлення волі, в тому числі в установах для жінок, але не обмежуючись ними. Змішаний гендерний склад персоналу також дозволяє належним чином розподіляти персонал при виконанні гендерно-чутливих завдань, таких як обшуки.

ЄКЗК часто доводилося рекомендувати керівництву в'язниць, у тому числі тих, де утримуються жінки, доносити до персоналу, який тримає під вартою, чітке повідомлення про те, що фізичне жорстоке поводження, надмірне застосування сили та словесні образи, а також інші форми неповаги або провокаційної поведінки по відношенню до ув'язнених є неприйнятними і будуть суворо покарані. Зокрема, керівники в'язниць повинні проявляти пильність і використовувати всі наявні в їхньому розпорядженні засоби для зниження напруженості. Окрім розслідування будь-яких скарг, отриманих від жінок-ув'язнених, керівники повинні регулярно бути присутніми в місцях тримання під вартою жінок і вступати з ними в безпосередній контакт.

Необхідно проявляти максимальну пильність щодо неналежної поведінки та сексуальних стосунків між персоналом та жінками у в'язниці. Будь-які звинувачення в цьому відношенні повинні сприйматися дуже серйозно.

На думку ЄКЗК, розробка більш спеціалізованої підготовки для персоналу, який працює з жінками у в’язницях, може допомогти у задоволенні їхніх особливих потреб.

Гендерно-чутливі особисті обшуки

Особи, позбавлені волі, повинні обшукуватися тільки співробітниками тієї ж статі. Будь-який обшук, який вимагає від ув'язненого роздягнутися, повинен проводитися поза увагою персоналу протилежної статі.

Обшук з роздяганням є дуже інвазивним і потенційно принизливим заходом. Коли обшук з роздяганням вважається необхідним у конкретному випадку, слід докласти всіх розумних зусиль, щоб звести до мінімуму збентеження. Зазвичай не слід вимагати від затриманих, яких обшукують, знімати весь одяг одночасно; наприклад, слід дозволити особі зняти одяг вище пояса та одягнути його назад перед тим, як знімати подальший одяг.

Інтрузивні обшуки статевих органів та порожнин тіла несуть високий ризик зловживань та залякування. Необхідно розробити альтернативні методи перевірки, наприклад, за допомогою ультразвукового обстеження. Вагінальні обшуки, зокрема, повинні проводитися у виняткових випадках, коли це абсолютно необхідно на основі індивідуальної оцінки ризику, і супроводжуватися відповідними заходами безпеки. Інтимний внутрішній огляд повинен проводитися тільки лікарем, при цьому мається на увазі, що цей лікар не повинен бути лікарем, який буде лікувати пацієнта з питань, пов'язаних зі здоров'ям. Обстеження такого інтимного характеру повинні проводитися таким чином, щоб максимально поважати безпеку та гідність жінки. Кожне обстеження також повинно бути належним чином зареєстроване у спеціальному журналі

Контакт із зовнішнім світом

Через обмежену кількість установ, де жінки можуть відбувати покарання, вони часто перебувають далеко від своїх домівок, що негативно впливає на контакти з родиною та друзями.

В принципі, усім ув'язненим повинна бути надана можливість підтримувати відносини зі своїми сім'ями та друзями, а особливо з подружжям або партнерами та дітьми. Продовження таких відносин може мати вирішальне значення для всіх зацікавлених сторін, особливо в контексті соціальної реабілітації ув'язнених. Керівним принципом має бути сприяння якомога частішим контактам із зовнішнім світом.

Наприклад, відкриті побачення, що дозволяють фізичний контакт з друзями, а особливо з дітьми та партнерами, повинні бути нормою. Рішення про запровадження закритих побачень завжди має бути обґрунтованим і аргументованим, а також базуватися на індивідуальній оцінці потенційних ризиків. Жінкам, які перебувають у в'язниці, слід надавати можливість подружніх побачень нарівні з чоловіками. Важливо також, щоб побачення з подружжям, партнерами або іншими близькими родичами були можливими навіть тоді, коли такі особи також перебувають в ув'язненні, будь то в тій самій або іншій установі.

Високий відсоток жінок у в'язницях є матерями та основними опікунами в сім'ї. Розлука з сім'ями та дітьми може мати особливо згубний вплив як на ув'язнених, так і на їхні сім'ї, особливо на дітей. З огляду на критичну важливість підтримки сімейних стосунків для жінок у в'язниці, контакти з їхніми сім'ями, у тому числі з дітьми, а також з опікунами та законними представниками їхніх дітей, повинні заохочуватися та полегшуватися всіма розумними засобами. Час побачень повинен, зокрема, передбачати можливість контакту з дітьми шкільного віку або працюючими родичами, які можуть їх супроводжувати. Жінкам-ув'язненим може бути дозволено отримувати більш тривалі, але менш часті побачення, шляхом накопичення часу для побачень.  Фінансова допомога може, наприклад, надаватися тим жінкам-ув'язненим, які не мають необхідних коштів для підтримання регулярних контактів зі своїми дітьми, які перебувають на їх утриманні.

Women in prison. Factsheet issued under the authority of the Executive Secretary of the CPT. January 2018. CPT/Inf(2018).

Жінки у в'язницях. Інформаційний бюлетень. Січень 2018 року. CPT/Inf(2018)5