Мінімальний стандарт ЄКЗК щодо особистої житлової площі у в’язницях становить: 1) 6 кв.м. житлової площі для одномісної камери + санітарний вузол; 2) 4 кв.м. житлової площі на одного ув'язненого в камері для кількох осіб + повністю відокремлений санітарний вузол; 3) щонайменше 2 м між стінами камери; 4) щонайменше 2,5 м між підлогою та стелею камери.

ВСТУП

4. Камери, про які йдеться у цьому документі, – це звичайні камери, призначені для розміщення ув'язнених, а також спеціальні камери, такі як дисциплінарні, карцери, приміщення камерного типу, ізолятори або приміщення роздільного тримання. Однак, кімнати очікування або подібні приміщення, що використовуються упродовж дуже коротких періодів часу, не розглядаються у цьому документі.

МІНІМАЛЬНІ СТАНДАРТИ ОСОБИСТОГО ЖИТЛОВОГО ПРОСТОРУ В ПЕНІТЕНЦІАРНИХ УСТАНОВАХ: ЗАГАЛЬНІ АСПЕКТИ

5. Під час своєї моніторингової діяльності ЄКЗК часто стикався з ситуаціями переповненості в'язниць. Наслідки переповненості неодноразово підкреслювалися ЄКЗК у своїх звітах про відвідування: тісні та антисанітарні приміщення; постійний брак приватності; зменшення кількості заходів поза камерою через перевищення попиту над кількістю персоналу та наявних приміщень; перевантаженість медичних служб; зростання напруженості та, як наслідок, насильства між ув'язненими, а також між ув'язненими та персоналом.

ЄКЗК вважає, що питання мінімальної житлової площі на одного ув'язненого нерозривно пов'язане із зобов'язанням кожної держави-члена Ради Європи поважати гідність ув'язнених.

6. Мінімальні стандарти особистого житлового простору не є настільки простим питанням, як може здатися на перший погляд.

Почнемо з того, що стандарти "мінімального житлового простору", які використовує ЄКЗК, відрізняються залежно від типу установи.

Поліцейська камера для короткочасного затримання від кількох годин до кількох днів, звичайно, не повинна відповідати тим же стандартам розміру, що й палата пацієнта в психіатричній лікарні; а тюремна камера, чи то для затриманих, чи то для засуджених, – це знову ж таки зовсім інше питання.

Питання житлового простору в інших місцях, де особи можуть бути позбавлені волі (поліцейські дільниці, психіатричні заклади, ізолятори для мігрантів тощо), не охоплюється цим документом.

7. По-друге, слід проводити диференціацію відповідно до передбачуваного рівня заповнення відповідного приміщення (тобто, чи це одномісна камера, чи камера, розрахована на кілька осіб).

Термін "багатомісне розміщення" також потребує визначення.

Двомісна камера, ймовірно, відрізняється від камери, призначеної для утримання, наприклад, шести або більше ув'язнених.

Що стосується великих гуртожитків, які вміщують десятки, а іноді навіть до ста ув'язнених, ЄКЗК має фундаментальні заперечення, які пов'язані не тільки з питанням житлової площі на одного ув'язненого, але й з самою концепцією як такою.

У своєму 11-му Загальному звіті ЄКЗК розкритикував сам принцип розміщення в гуртожитках великої місткості; часто в таких гуртожитках ув'язнені перебувають у вкрай тісних і нестерпних умовах. Крім відсутності приватності, ЄКЗК виявив, що ризик залякування і насильства в таких гуртожитках є високим, а належний контроль з боку персоналу є надзвичайно складним. Крім того, належний розподіл окремих ув'язнених, заснований на індивідуальній оцінці ризиків і потреб, стає майже нездійсненним завданням. Тому ЄКЗК вже давно виступає за перехід від гуртожитків великої місткості до менших житлових приміщень.

8. По-третє, ЄКЗК також брав до уваги режим, пропонований ув'язненим, при оцінці розмірів камер у світлі своїх стандартів.

МІНІМАЛЬНИЙ СТАНДАРТ ЄКЗК ЩОДО ОСОБИСТОГО ЖИТЛОВОГО ПРОСТОРУ

9. У 1990-х роках ЄКЗК розробив базовий "емпіричний" стандарт щодо мінімального обсягу житлового простору, який повинен бути наданий ув'язненому в камері:

6 кв.м. житлової площі для камери на одного ув'язненого

4 кв.м. житлової площі на одного ув'язненого в камері для кількох ув'язнених

10. Як ЄКЗК чітко зазначив в останні роки, мінімальний стандарт житлової площі не повинен включати санітарні приміщення в камері. Отже, площа камери для одного ув'язненого має становити 6 кв.м. плюс простір, необхідний для санітарної прибудови (зазвичай 1-2 кв.м.). Так само, простір, зайнятий санітарною кімнатою, повинен бути виключений з розрахунку 4 кв.м. на особу в камерах для кількох ув'язнених. Крім того, у будь-якій камері, де перебуває більше одного ув'язненого, санітарна частина повинна бути повністю перегороджена.

11. Крім того, ЄКЗК вважає, що будь-яка камера, яка використовується для розміщення ув'язнених, повинна мати розмір не менше 2 м між стінами камери та 2,5 м між підлогою та стелею.

СПРИЯННЯ ПІДВИЩЕННЮ СТАНДАРТІВ

12. Європейські пенітенціарні правила зазначають, що ув'язнені, як правило, розміщуються на ніч в окремих камерах, за винятком випадків, коли для них бажано мати спільні спальні приміщення.

Дійсно, у багатьох країнах Ради Європи ув'язненим надається індивідуальна камера, часто розміром від 7,5 кв.м. до 9,5 кв.м.

ЄКЗК послідовно заявляє, що одномісні камери площею менше 6 кв.м. (за винятком санітарної частини) повинні бути або виведені з експлуатації, або збільшені, щоб забезпечити достатню житлову площу для одного ув'язненого.

13. При розробці стандарту 4 кв.м. житлової площі ЄКЗК мав на увазі, з одного боку, тенденцію, що спостерігається в ряді західноєвропейських країн, до подвоєння камер площею 8-9 кв.м., які спочатку були розраховані на одномісне розміщення, а з іншого боку, існування гуртожитків великої місткості в пенітенціарних установах (колоніях) в різних країнах Центральної та Східної Європи.

14. Хоча ЄКЗК ніколи не давав чіткого визначення поняттю "багатомісне розміщення", аналіз звітів про відвідування вказує на те, що камери для двох-чотирьох ув'язнених імпліцитно підпадають під це поняття.

Відповідно, ЄКЗК регулярно зазначав, що камери площею 8 кв.м. є прийнятними для двох ув'язнених, камери площею 12 кв.м. – для трьох, а камери площею 16 кв.м. – для чотирьох ув'язнених.

Однак у значній кількості випадків ЄКЗК також заявляв, що в камерах площею 8 кв.м. (або 8-9 кв.м.) "бажано" (Словенія, 2006; Угорщина, 2013) або "ідеально" (Бельгія, 2009) розміщувати лише одного ув'язненого; або "використовувати їх для розміщення не більше одного ув'язненого, за винятком виняткових випадків, коли ув'язненому небажано залишатися наодинці" (Великобританія, 2003).

У звіті за результатами візиту до Нідерландів у 2011 році Комітет зазначив, що розміщення у двомісних камерах площею від 8 до 10 кв.м. "не позбавлене дискомфорту" для ув'язнених.

У звіті за результатами візиту до Ірландії у 2011 році він рекомендував "докласти зусиль, щоб уникати, наскільки це можливо, розміщення двох ув'язнених у камерах площею 8 кв.м.".

15. Очевидно, що наведені вище приклади свідчать про те, що норма 4 кв.м. на одного ув'язненого все ще може призводити до тісноти, коли мова йде про камери для невеликої кількості ув'язнених. Дійсно, враховуючи, що 6 кв.м. є мінімальним розміром житлової площі, яка повинна бути надана ув'язненому, який перебуває в одиночній камері, не є очевидним, що камера площею 8 кв.м. забезпечить задовільну житлову площу для двох ув'язнених. На думку ЄКЗК, доречно принаймні прагнути до більшого житлового простору, ніж цей показник. Зрештою, стандарт 4 кв.м. є мінімальним стандартом.

16. З цих причин ЄКЗК вирішив сприяти встановленню бажаного стандарту для камер з кількома ув'язненими до чотирьох осіб шляхом додавання 4 кв.м. на кожного додаткового ув'язненого до мінімальної житлової площі в 6 кв.м. житлової площі для камери з одним ув'язненим:

• 2 ув'язнених: щонайменше 10 кв.м. (6 кв.м. + 4 кв.м.) житлової площі + санітарна прибудова;
• 3 ув'язнених: щонайменше 14 кв.м. (6 кв.м. + 8 кв.м.) житлової площі + санітарна прибудова;
• 4 ув'язнених: щонайменше 18 кв.м. (6 кв.м. + 12 кв.м.) житлової площі + санітарна прибудова.

17. Іншими словами, бажано, щоб у камері площею 8-9 кв.м. утримувався не більше одного ув'язненого, а в камері площею 12 кв.м. – не більше двох ув'язнених.

18. ЄКЗК закликає всі держави-члени Ради Європи застосовувати ці вищі стандарти, зокрема, при будівництві нових в'язниць.

МІНІМАЛЬНІ СТАНДАРТИ ПРОТИ НЕЛЮДСЬКОГО ТА ТАКОГО, ЩО ПРИНИЖУЄ ГІДНІСТЬ, ПОВОДЖЕННЯ: НЕОБХІДНІСТЬ РОЗМЕЖУВАННЯ

19. До ЄСПЛ надходить дедалі більше скарг від ув'язнених, які стверджують, що їх утримують у нелюдських або таких, що принижують гідність, умовах, коли вони змушені ділити камери з великою кількістю інших ув'язнених, що залишає їм дуже мало житлового простору. У своїх рішеннях ЄСПЛ зобов'язаний вирішувати, чи є порушенням статті 3 ЄКПЛ тримання ув'язнених у камерах з дуже обмеженою житловою площею на одну особу (зазвичай менше 4 кв.м.).

20. Роль ЄКЗК, як органу превентивного моніторингу, полягає в іншому. Його відповідальність не передбачає винесення рішення про те, чи становить певна ситуація нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження чи покарання у розумінні статті 3 ЄКПЛ.

Однак під час своїх візитів Комітет стикався з умовами утримання у в'язницях, які не піддавалися ніякому сумніву і були, як описано в одному зі звітів про візити, "образою для цивілізованого суспільства".

Таким чином, у ряді звітів про візити Комітет заявляв, що умови, які спостерігаються у переповнених в'язницях, можуть розглядатися як такі, що прирівнюються до "нелюдського та такого, що принижує гідність, поводження".

21. ЄКЗК ніколи не вважав, що його стандарти щодо розміру камер слід розглядати як абсолютні. Іншими словами, він не дотримується думки, що незначне відхилення від мінімальних стандартів саме по собі може вважатися нелюдським і таким, що принижує гідність, поводженням з відповідним ув'язненим (ув'язненими), якщо можна знайти інші, пом'якшувальні фактори, такі як, зокрема, той факт, що ув'язнені мають можливість проводити значну кількість часу щодня за межами своїх камер (у майстернях, на заняттях або інших заходах). Тим не менш, навіть у таких випадках ЄКЗК рекомендує дотримуватися мінімального стандарту.

22. З іншого боку, для того, щоб Комітет міг стверджувати, що умови тримання під вартою можна вважати такими, що прирівнюються до нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження, камери повинні бути або надзвичайно переповненими, або, як у більшості випадків, поєднувати в собі низку негативних елементів, таких як недостатня кількість ліжок для всіх ув'язнених, погана гігієна, зараженість паразитами, недостатня вентиляція, опалення або освітлення, відсутність санітарних умов у камерах і, як наслідок, використання відер або пляшок для справляння природних потреб.

Насправді, ймовірність того, що місце позбавлення волі є дуже переповненим, але при цьому добре провітрюваним, чистим і обладнаним достатньою кількістю ліжок, є вкрай низькою.

Тому не дивно, що ЄКЗК часто перераховує фактори, які становлять жахливі умови тримання під вартою, а не просто посилається на недостатню житлову площу.

Крім того – але далеко не в кожному випадку – при оцінці конкретної ситуації ЄКЗК бере до уваги й інші фактори, не пов'язані безпосередньо з умовами тримання під вартою. До таких факторів відносяться обмежений час перебування поза камерою і загалом поганий режим; зменшення фізичних навантажень на свіжому повітрі; позбавлення контактів з родичами протягом декількох років тощо.

23. У Додатку до цього документа міститься невичерпний перелік факторів (окрім кількості житлової площі на одного ув'язненого), які слід брати до уваги при оцінці умов тримання під вартою у в'язниці.

ВИСНОВОК

24. Цей документ має на меті надати практикам та іншим зацікавленим сторонам рекомендації, чітко визначивши мінімальні стандарти ЄКЗК щодо житлового простору для ув'язненого(их) у конкретній камері.

Зрештою, саме суди вирішують, чи зазнала конкретна особа страждань, які досягли порогу нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження у розумінні статті 3 ЄКПЛ, беручи до уваги всілякі фактори, в тому числі особисту конституцію людини. Кількість квадратних метрів, що припадає на одну особу, є лише одним із факторів, хоча часто дуже важливим або навіть вирішальним.

25. Умови, за яких ув'язнені мають менше 4 кв.м. на особу в камерах для кількох осіб або в одиночних камерах площею менше 6 кв.м. (обидва випадки без урахування санітарної частини), постійно критикуються ЄКЗК, а органи влади регулярно закликають розширити (або вивести з експлуатації) одиночні камери або зменшити кількість ув'язнених у камерах для кількох осіб.

ЄКЗК очікує, що ці мінімальні стандарти житлової площі будуть систематично застосовуватися в усіх в'язничних установах держав-членів Ради Європи, і сподівається, що все більше країн будуть прагнути відповідати "бажаним" стандартам ЄКЗК для камер для багатомісного утримання ув'язнених.

ДОДАТОК

Приклади інших факторів, які слід брати до уваги при оцінці умов тримання під вартою у в'язниці:

Стан ремонту та чистота

• Камери, включаючи меблі, повинні бути у належному стані, і слід докладати всіх зусиль для підтримання чистоти та гігієни в житлових приміщеннях.
• Будь-яке зараження паразитами повинно рішуче знищуватися.
• Ув'язнені повинні бути забезпечені необхідними засобами особистої гігієни та миючими засобами.

Доступ до природного світла, вентиляції та опалення

• Усі житлові приміщення для ув'язнених (як одно-, так і багатомісні камери) повинні мати доступ до природного світла, а також до штучного освітлення, достатнього для читання.
• Також має бути достатня вентиляція для забезпечення постійного оновлення повітря в камерах.
• Камери повинні мати належне опалення.

Санітарні умови

• У кожній камері повинен бути, як мінімум, туалет і умивальник.
• У камерах для кількох ув'язнених санітарні приміщення повинні бути повністю відокремлені (тобто до стелі).
• У тих небагатьох в'язницях, де немає санітарних приміщень у камерах, адміністрація повинна забезпечити ув'язненим вільний доступ до туалету в будь-який час, коли це необхідно. Сьогодні жоден ув'язнений в Європі не повинен бути зобов'язаний "випорожнюватися" - практика, яка принижує гідність як ув'язнених, так і персоналу, який повинен контролювати таку процедуру.

Прогулянки на свіжому повітрі

• ЄКЗК вважає, що кожному ув'язненому має бути запропоновано щонайменше одну годину прогулянок на свіжому повітрі щодня. Майданчики для прогулянок на свіжому повітрі повинні бути просторими та належним чином обладнаними, щоб надати ув'язненим реальну можливість фізичного навантаження (наприклад, займатися спортом); вони також повинні бути обладнані місцями для відпочинку (наприклад, лавкою) та укриттям від негоди.

Цілеспрямована діяльність

• ЄКЗК вже давно рекомендує пропонувати ув'язненим цілий ряд різноманітних цілеспрямованих видів діяльності (робота, професійна підготовка, освіта, спорт і відпочинок).
• З цією метою ЄКЗК з 1990-х років заявляв, що метою має бути те, щоб ув'язнені – як засуджені, так і ті, що перебувають під слідством, – проводили вісім або більше годин на день за межами своїх камер, займаючись такою діяльністю, і що для засуджених ув'язнених режим повинен бути ще більш сприятливим.

Living space per prisoner in prison establishments: CPT standards. CPT/Inf (2015) 44. Strasbourg, 15 December 2015