Декілька слів про тотальні інституції, кримінальну субкультуру та війну в Україні.

Розслідуючи злочини катування на тимчасово окупованих українських територіях, вчинені солдатами та офіцерами Армії РФ є нагальна потреба досліджувати минуле кожного зі злочинців-катів на предмет втягнення до нової кримінальної субкультури, яке цвіте буйним цвітом на всій території РФ.

Причому, я не про Вагнер, далеко не при Вагнер, хоча і цю організацію потрібно брати до уваги.

Йдеться про сумнозвісну АУЄ-субкультуру та відповідний організований рух.

Чому організований? Ну тому, що, наприклад, в Україні члени кримінальних структур не штурмують поліцейські дільниці в стилі Дикого Заходу, щоб звільнити своїх членів, затриманих поліцейськими, як це відбувається на дальніх кордонах Московського князівства. І не проникають до гвардійський кадетських корпусів Армії РФ.

Російська молодь перебуває під глибоким впливом цього імперського проекту, поширеного на території усіх колишніх радянських республік, і Україна, на жаль, не є винятком.

З одного боку АУЄ-субкультура та АУЄ-рух офіційно заборонені навіть у Московії та їх визнано екстремістськими. Проте виникають глибокі сумніви щодо того, як цей субкультурний рух міг за 1-2 роки охопити всю територію Московії без мовчазного погодження на центральному рівні. Ну така собі альтернативна кримінальна «юнармія». Невибаглива, відносно добре керована.

Причому одразу ж з’являються «блискучі» «проджекти» за ініціативою місцевих російських політиків, мовляв, щоб діти не вступали до АУЄ, треба щоб вони вступали до «Юнармії», тобто до московського «гітлерюгенду». А звідти – вже і на фронт, «звільняти братський народ від нацизму»

Так ось.

До чого тут агресія проти України?

Загальновідомо кого саме російські еліти посилають на війну до України, жителі яких регіонів. І саме ці віддалені від центру регіони як раз демонструють найбільше проникнення та поширення АУЄ-субкультури.

Тут можна згадати і Вагнер, адже саме ці вояки є носіями кримінальної субкультури нового типу, тобто АУЄ-субкультури.

Проте фокус на професійній армії РФ, яка сповідує такі ж традиції.

Наслідуючи погляди Ірвінга Гоффмана щодо тотальності багатьох інших інституцій на кшталт військових підрозділів, кадетських шкіл та академій тощо, не можна не вказати на принциповий приклад з мілітарної сфери, коли у грудні 2016 року виявилося, що Усольський гвардійський кадетський корпус у місті Усольє-Сибірське Іркутської області повністю перебуває під впливом АУЄ-культури та, власне, сам корпус є АУЄ-осередком.

На хвилинку! Гвардійський!

Виявилося, що один з кадетів втік з корпусу через побиття, знущання і вимагання. Перебуваючи на грані суїциду, він звернувся прямо в місті до вчителя з корпусу по допомогу. Разом вони прийшли в поліцію і подали заяву, проте керівництво кадетського корпусу приховало всю історію, загальмувало розслідування, а вчителя було звільнено. Як виявилося зі 113 співробітників кадетського корпусу 17 осіб мали судимості, причому більшість із них скоїли по два і більше злочини. Наприклад, одного з вихователів звинувачували в крадіжці та катуванні, одного – в порушенні ПДР, що спричинило серйозні наслідки, і в підробці документів, а двох – у погрозі вбивством. Кочегар був на лаві підсудних шість разів і загалом відсидів понад 20 років за крадіжки, хуліганство, катування і два зґвалтування. Усіх цих колишніх ув’язнених влаштував на роботу директор корпусу, який до цього довго працював директором виправної установи.

Ми можемо не знати багатьох речей, проте поширення АУЄ-субкультури – це не просто новітня юнацька мода на спосіб самоствердження. Це не просто онлайн-стріми колишніх ув’язнених про «правільниє понятія», які «має сповідувати кожен правильний пацан».

Це – набагато небезпечніше явище, який являє собою загрозу національній безпеці нашої держави.

Чому?

Тому що, як постійно наголошують російські ЗМІ, «к пропаганде бандитской романтики и «понятий» в российских социальных сетях причастна Украина».