05.10.2013 приблизно о 8 год. 30 хв. засуджений Г., знаходячись на другому поверсі цеху №2 дільниці пошиву мішків виробничої зони Білоцерківської виправної колонії №35, на грунті раптово виниклих неприязних відносин із засудженим К., які виникли після словесної перепалки між ними, з метою нанесення тяжких тілесних ушкоджень останньому, взяв у приміщенні туалету цеху №2 металеву трубу, обмотав її ганчіркою і пішов до приміщення комори №1 цеху №2, де умисно наніс потерпілому, який спав на стелажі для складання мішків у даній коморі, удар металевою трубою в область голови, після чого потерпілий прокинувся і виставив перед собою ліву руку, прикриваючи голову, а обвинувачений наніс йому ще один удар металевою трубою по нижньому передпліччю лівої руки.

Усі тілесні ушкодження на голові оцінюються в сукупності і відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, по критерію – як небезпечні для життя.

Описані ушкодження заподіяні тупими предметами.

На тілі потерпілого виявлено не менш ніж 1-2 точки прикладання сили.

Обвинувачений вину у скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю і показав суду, що дійсно 05.10.2013 Приблизно, перебуваючи, на другому поверсі цеху № 2 виробничої зони Білоцерківської виправної колонії № 35 після сварки з засудженим потерпілим, взяв у приміщенні туалету металеву трубу, обмотав її ганчіркою і пішов до комори, де  потерпілий лежав на стелажі для складання мішків і наніс останньому декілька ударів цією трубою по голові та по руці, після чого викинув трубу та втік.

Визнаючи себе повністю винним та не оспорюючи фактичні обставини справи, обвинувачений просив суд не досліджувати докази зібрані під час досудового розслідування і після роз'яснення положень ч.3 ст. 349 КПК України у суду немає сумнівів в добровільності та істинності його позиції.

Потерпілий направив суду заяву про відсутність будь-яких претензій.

Учасники судового провадження не заперечували проти задоволення клопотання обвинуваченого і суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.373-374 КПК України, суд засудив визнати Г. винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст.121 ч.1 КК України і призначити покарання – 5 (п’ять) років позбавлення волі.

24.02.2015   

Білоцерківський міськрайонний суд Київської області, справа № 357/18769/13-к