За шістнадцять років Україна продемонструвала колосальне скорочення в'язничного населення. На початку 2010 р. в установах кримінально-виконавчої системи перебувало 147716 осіб; станом на 1 січня 2026 р. — лише 34925 осіб (скорочення на 76,4%, або у 4,2 рази). Це абсолютний мінімум за весь незалежний період.

У загальній дина ... Читати далі »

Нещодавно я здійснив, здавалося б, рутинну наукову процедуру — надіслав до Департаменту з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України інформаційний запит. Запит стосувався публічної інформації про застосування одиночного ув'язнення в різних його формах у пенітенціарній системі України: карцер, дисциплінарний ізолятор (ДІЗО), приміщення камерного типу (ПКТ), одиночні камери в слідчих ізоляторах — за кожен рік з 2010 по 2025 рік.

... Читати далі »

З понеділка більшість правопорушників в Англії та Уельсі, яким загрожувало до одного року ув’язнення, ймовірно, замість цього отримають умовне покарання — це одна з найзначніших змін у політиці призначення покарань за останні десятиліття. Відтепер суди повинні припинити призначати такі короткі терміни позбавлення волі, за винятком конкретних або виняткових обставин, які магістрати та судді визначатимуть у кожному конкретному випадку.

... Читати далі »

Росія зробила черговий крок назустріч безпеці своїх громадян — а заразом, як можна здогадатися, і назустріч власній телекомунікаційній автаркії. Згідно з другим пакетом «антишахрайських заходів», який Державна Дума вже ухвалила в першому читанні ще у лютому, росіянам старше 60 років планують заблокувати вхідні міжнародні дзвінки на стаціонарні телефони. Офіційно — щоб захистити довірливих пенсіонерів від іноземних телефонних злодіїв. Неофіційно — важко стриматися від думки, що це просто черговий виток будівництва залізної завіси, тепер уже в телефонній мережі.

... Читати далі »

Одиночне ув'язнення залишається однією з найменш транспарентних форм карального впливу держави на особу. Його латентність визначається не стільки інституційною закритістю пенітенціарних установ, скільки специфічним характером шкоди, яку ця практика спричиняє: шкода ця невидима, відстрочена у часі і недоступна для безпосереднього суспільного сприйняття. Саме така «невидимість» формує стійкий суспільний міф про те, що проблема одиночного ув'язнення вичерпується незадовільними матеріальними умовами тримання — недостатнім освітленням, відсутністю належної вентиляції, обмеженим доступом до санітарного вузла. Поліпшення ... Читати далі »

Одиночне ув'язнення – режим, при якому особа позбавляється значущого соціального контакту з іншими ув'язненими, – є одним із найбільш дискутованих інструментів сучасної пенітенціарної практики. Правила Мандели (правило 44), стандарти ЄКЗК та практика ЄСПЛ однозначно фіксують: тривала ізоляція завдає серйозної психічної шкоди і в певних випадках кваліфікується як неналежне поводження за статтею 3 Конвенції.

... Читати далі »

— А скільки в нас загалом відкритих вікон? — Усі відкриті. — Ми не знаємо міри. Ну що ж, відкриті вікна будемо зачиняти. Євген Шварц. «Убити дракона» (1944)

Існує особливий різновид академічного «гальмування»: коли явище настільки масштабне й настільки очевидне, що науковий апар ... Читати далі »

Щоб забезпечити, що поміщення особи в одиночну камеру здійснюється тільки за виняткових обставин і протягом якнайкоротшого часу, щодо кожного з видів одиночного ув’язнення повинна існувати окрема процедура його застосування та перегляду відповідних рішень. Комітет викладає тут у загальних рисах процедури, які він вважає належними:

... Читати далі »

Проблема одиночного ув'язнення на початку XXI століття набула якісно іншого виміру порівняно з тим, яким він був у попередні епохи пенітенціарної думки. Це концептуальне зміщення зумовлено не стільки зміною правозахисної риторики чи еволюцією міжнародних стандартів поводження з ув'язненими, скільки накопиченням потужного масиву емпіричних досліджень, які переконливо і беззаперечно задокументували руйнівний вплив ізоляції на фізичний та психологічний стан людини. Йдеться про вплив, що не лише не стримує деструктивну поведінку, а навпаки — провокує її, штовхаючи ув'язнених до членоушкодження, суїцидальних спроб та глибокої психічної дезінтеграції особистості. Саме ця обставина надає правозахисникам і правозахисним організаціям цілком обґрунтовані підс ... Читати далі »

20 березня 2026 року Європейський суд з прав людини провів південний діалог із неурядовими організаціями та адвокатами, які ведуть справи в Суді — формат, що став скромною, але символічно значущою традицією в календарі заходів Суду, спрямованих на взаємодію з громадськістю. Керівництво Суду, посадовці Секретаріату, голови секцій та секретар Великої палати виступили перед різнорідною аудиторією, до якої увійшли стратегічні адвокати, представники НУО та практикуючі юристи з усіх держав-членів Ради Європи. Порядок денний був номінально відкритим та діалогічним; насправді ж він був більш структурованим і, подекуди, навмисно обмеженим.

... Читати далі »