According to general stereotypes (which are not far from the reality), Ukraine has traditional been used as a transit country for the aims of human trafficking. In its recent judgment of 16 February 2021 in «V.C.L. and A.N. v. the United Kingdom» (applications nos. 77587/12 and 74603/12), the European Court of Human Rights pointed at the similarities in the route to the United Kingdom taken by the victims of human trafficking where Ukraine is defined as a transit country to Poland, the Czech Republic, Germany and France.

What is stressed in declarations and notes of many political leaders from the EU, Ukraine and other Europeans states that Russian invasion to Ukraine has given the future of many Ukrainian women and children in hands of criminal elements as a consequence of the chaos in Ukraine that took place in the first period of the War.

Indeed, the author’s personal sources prove that some humanistic initiatives of the NGO’s and individuals on bringing of refugees to new homes in the states of Western Europe were halted because new “opportunities” of sheltering were proposed by persons who can be arguably suspected in human trafficking and forced labour. 

On the other hand, in academic sources, the authors rightly assert that shaped in mass-media imagination about ‘innocent victim’ of human trafficking in fact does not meet the reality. Moreover, Russian invasions to Ukraine has moved the concept of ‘innocent victim’ of human trafficking far from the reality.

It is generally accepted that human trafficking is mostly an organized crime activity which demands cooperation among different persons in different states. With the beginning of the 2022 Russian invasion, dealing alongside with controlling of the wave of refugees, the Ukrainian government restricted movement of males to neighbor states where males were mostly involved in this crime activity.

On the other hand, a new slave market was opened on the East of Ukraine and in all occupied territories under the control and protection of Russian authorities. There is mass evidence of capturing of civilians and military men with further informal demands of big sum of money for each person (up to 30,000 US dollars) with corresponding formal letters from Russian officials that “N. resisted to the Special Military Operation conducted by the Military Forces of the Russian Federation in Ukraine. Therefore, N. will be deprived of freedom on unpredictable period until the e Special Military Operation end”.

За загальними стереотипами (недалекими від реальності), Україна традиційно використовувалася як транзитна країна для цілей торгівлі людьми. У своєму останньому рішенні від 16 лютого 2021 року у справі «V.C.L. та А.Н. проти Сполученого Королівства» (заяви № 77587/12 та 74603/12), Європейський суд з прав людини вказав на схожість маршруту жертв торгівлі людьми до Сполученого Королівства, де Україна визначена як транзитна країни до Польщі, Чехії, Німеччини та Франції.

У заявах і доповідях багатьох політичних лідерів з ЄС, України та інших європейських країн наголошується, що російське вторгнення в Україну віддало майбутнє багатьох українських жінок і дітей у руки кримінальних елементів як наслідок хаосу в Україні, що мав місце у перший період війни.

Дійсно, особисті джерела автора свідчать про те, що деякі гуманістичні ініціативи громадських організацій та окремих осіб щодо перевезення біженців у нові домівки в країнах Західної Європи були припинені через те, що нові «можливості» притулку пропонували особи, яких можна аргументовано підозрювати у торгівлі людьми.

З іншого боку, в академічних джерелах автори справедливо стверджують, що сформована в ЗМІ уява про «невинну жертву» торгівлі людьми насправді не відповідає дійсності. Крім того, російські вторгнення в Україну віддалили концепцію «невинної жертви» торгівлі людьми від реальності.

Загальновизнано, що торгівля людьми – це здебільшого організована злочинна діяльність, яка вимагає співпраці між різними особами в різних державах. З початком російського вторгнення у 2022 році, поряд із контролем над хвилею біженців, український уряд обмежив пересування чоловіків до сусідніх держав. При цьому саме чоловіки переважно залучені до цієї злочинної діяльності.

З іншого боку, на Сході України та на всіх окупованих територіях під контролем і захистом російської влади було відкрито нове рабство. Є масові докази захоплення цивільних осіб та військових з подальшою неформальною вимогою великої суми грошей за кожну особу (до 30 000 доларів США) з відповідними формальними листами російських чиновників про те, що «Н. чинив опір Спеціальній військовій операції, проведеній Збройними силами Російської Федерації в Україні. Тому Н. буде позбавлений волі на непередбачуваний термін до завершення СВО».