Дмитро Ягунов. "Приватне" і "публічне" у національній пенітенціарній політиці (розділ монографії)

Вуличні та в’язничні субкультури, сформовані у рамках неформальних ієрархій, та притаманне їм насильство – це об’єктивні елементи сучасних відносин влади, невід’ємна складова відносин влади та водночас продукт поширення дисципліни паноптичного зразку в суспільстві ХХІ століття[1].

У 2010 році я завершив підготовку монографії «Пенітенціарна система України: історичний розвиток, сучасні проблеми та перспективи реформування», яка згодом була видана за сприяння Державної пенітенціарної служби України, за що я висловлюю глибоку вдячність керівництву та працівникам цієї служби.

Based on an interdisciplinary approach, the study demonstrated that the issue of prison subcultures and informal prison hierarchies that produce the relevant subcultures is not a monopoly of criminology, sociology or criminal law.

Пенітенціарні системи країн Азії характеризуються різними показниками в’язничного населення та, відповідно, демонструють різні тенденції розвитку.

Cвітові тенденції в’язничного населення останніх двадцяти років доводять те, що ув’язнення продовжує бути надзвичайно поширеним явищем на усіх континентах всупереч задекларованим аболіціоністським гаслам. 

Implementation of the concept of «dangerous state of the person» in the Italian penitentiary system (the Italian anti-mafia legislation in the caselaw of the European Court of Human Rights)