The article examines penological pessimism as the dominant intellectual and practical logic governing contemporary social control in postmodern societies. Proceeding from a political science rather than a strictly legal perspective, the study challenges what the author terms penological over-optimism – the axiomatic faith, embedded in classical criminal law tradition, that the declared goals of punishment (deterrence, rehabilitation, correction, and general prevention) are both achievable and correctly formulated. Drawing on Nietzschean philosophy, Foucauldian genealogy, and the Marxist political economy of punishment developed by Rusche and Kirchheimer, the article argues that more than two and a half centuries of reformist ambition have failed to deliver on their foundational promises: prisons punish without correcting, probation systems supervise without transforming, and criminal justice institutions structurally reproduce the social inequalities they were designed to overcome.

The article traces the moral and philosophical underpinnings of this failure, demonstrating how the classical school’s reliance on morality as the legitimating basis for penal systems inevitably gave way to nihilism – a process Nietzsche identified as the logical outcome of any exclusively moral value system. The collapse of the rehabilitation paradigm has created a normative vacuum in prison and probation policy, filled not by a new philosophical justification but by the pragmatic rationalism of risk management, incapacitation, and population containment. This postmodern turn – panoptic and disciplinary in nature – operates largely without adequate moral or political justification and does not appear to require one.

The author introduces the concept of active pessimism as an epistemological corrective – not a counsel of despair but a demand for intellectual honesty in penological research and prison and probation policymaking. The dominant logic of contemporary social control, the article concludes, is not the logic of reform but the logic of containment: the neutralisation of risk, the management of surplus penal populations, and the perpetuation of institutional power. Acknowledging this reality candidly is presented as the necessary precondition for constructing a more truthful and effective science of social control in the 21st century.

Дмитро Ягунов: Паноптично-карцерна держава: еволюція каральної раціональності

Пенітенціарна система сьогодні — це не лише виконання покарань. Це про місію, цінності та стратегічні орієнтири, що визначають рівень захисту прав людини та впливають на безпеку суспільства.

Саме цим аспектам буде присвячено майстер-клас Дмитра Ягунова, автора нової монографії «Пенітенціарна політика як складова соціального контролю» (2025).

23 вересня 2025 року

11:00 (за київським часом)

Онлайн за покликанням: https://surl.li/tvcazd

Долучайтеся, щоб почути сучасне бачення пенітенціарної політики, дізнатися про міжнародний досвід протидії злочинній субкультурі та отримати відповіді на найактуальніші питання з перших вуст.

Сучасні пенітенціарні системи характеризуються збільшенням ролі насильницьких кримінальних субкультур у в’язницях, що є ключовим викликом для більшості пенітенціарних систем. За цих умов традиційні класичні цілі кримінального покарання дедалі більше перетворюються на фікцію. Тому у цьому розділі нами ставиться за мету провести аналіз феномену вуличних та в’язничних банд як особливої форми злочинних організацій у пенітенціарних системах Сполучених Штатів Америки, які, на додаток, діють і за межами пенітенціарних установ.

Вуличні та в’язничні банди є не лише елементом національного американського кримінологічного та пенологічного ландшафту. Вони становлять значну частину соціального, економічного, культурного, музичного життя і, на додаток, більш ніж важливий елемент американського політичного дискурсу.

Дмитро Ягунов. "Приватне" і "публічне" у національній пенітенціарній політиці (розділ монографії)

Вуличні та в’язничні субкультури, сформовані у рамках неформальних ієрархій, та притаманне їм насильство – це об’єктивні елементи сучасних відносин влади, невід’ємна складова відносин влади та водночас продукт поширення дисципліни паноптичного зразку в суспільстві ХХІ століття[1].

У 2010 році я завершив підготовку монографії «Пенітенціарна система України: історичний розвиток, сучасні проблеми та перспективи реформування», яка згодом була видана за сприяння Державної пенітенціарної служби України, за що я висловлюю глибоку вдячність керівництву та працівникам цієї служби.

Based on an interdisciplinary approach, the study demonstrated that the issue of prison subcultures and informal prison hierarchies that produce the relevant subcultures is not a monopoly of criminology, sociology or criminal law.