Основною метою візиту було повторне вивчення поводження та умов утримання осіб, які перебувають у в'язницях Молдови. З цією метою представники ЄКПТ відвідали в'язницю № 4 у Крикові, в'язницю № 13 у Кишиневі та в'язницю № 18 у Бранешті. Особлива увага була приділена оцінці прогресу, досягнутого молдовською владою у вирішенні проблеми насильства та залякування серед ув'язнених.

Хоча переважна більшість осіб, з якими спілкувалася делегація, не заявляли про жорстоке поводження з боку персоналу, у звіті підкреслюється, що явище неформальної ієрархії серед ув'язнених і пов'язане з ним насильство та залякування між ув'язненими залишається значною мірою невирішеною проблемою, а в'язниці, як і раніше, не можуть забезпечити безпечне середовище для ув'язнених осіб. Велика кількість осіб, які утримуються у в'язницях, знову розповіли делегації про загальну атмосферу залякування і насильства, створену неформальними лідерами в'язниць та їхнім близьким оточенням.

Становище осіб, які вважаються "приниженими" або "недоторканними", тобто такими, що належать до найнижчої "касти" неформальної ієрархії ув'язнених, залишається предметом серйозного занепокоєння, і ЄКЗК вважає, що воно може розглядатися як таке, що продовжує порушувати статтю 3 Європейської конвенції з прав людини.

На думку ЄКЗК, така незадовільна ситуація у в'язницях безпосередньо пов'язана з низкою факторів, насамперед, хронічною нестачею персоналу, залежністю від неформальних лідерів ув'язнених для збереження контролю над ув'язненими та існуванням гуртожитків великої місткості. У той же час, відсутня належна оцінка ризиків та потреб осіб при прийнятті їх до в'язниці, а також класифікація осіб для визначення того, в яку в'язницю, блок чи камеру їх слід помістити.

У світлі цих висновків Комітет ще раз закликає владу Молдови без подальших зволікань вжити рішучих заходів для подолання явища неформальної ієрархії серед ув'язнених і запобігання насильству та залякуванню між ув'язненими в рамках всієї пенітенціарної системи.

Матеріальні умови в відвіданих установах в цілому були поганими, багато камер/гуртожитків були напівзруйнованими, брудними і погано обладнаними.

ЄКЗК також спостерігав переповненість камер та гуртожитків у в'язницях Кишинева та Крикова. Крім того, делегація спостерігала разюче нерівномірний розподіл ув'язнених у відвіданих установах, що тісно пов'язано з явищем неформальної ієрархії серед ув'язнених; деякі привілейовані ув'язнені проживали у просторих приміщеннях або навіть у невеликих квартирах, що складалися з декількох кімнат, з багатим обладнанням. ЄКЗК рекомендує, серед іншого, забезпечити справедливий розподіл ув'язнених у камерах/гуртожитках та надання щонайменше 4 м² житлової площі на особу, а також утримувати всі камери/гуртожитки в належному стані, дотримуватися санітарно-гігієнічних вимог та бути належним чином обладнаними.

Незважаючи на зусилля, докладені у в'язницях Бранешті та Крикова, щоб запропонувати ув'язненим роботу і деякі інші види діяльності, факт залишається фактом: значна частина ув'язнених не була залучена до жодної цілеспрямованої діяльності.

Ситуація була ще більш проблематичною для дорослих ув'язнених у Кишинівській в'язниці, які продовжували залишатися замкненими у своїх камерах до 23 годин на добу. Особливе занепокоєння викликає той факт, що неповнолітні, які перебувають під вартою в цій установі, були піддані такому ж режиму.

Основною метою візиту було повторне вивчення поводження та умов утримання осіб, які перебувають у в'язницях Молдови.

З цією метою представники ЄКПТ відвідали в'язницю № 4 у Крикові, в'язницю № 13 у Кишиневі та в'язницю № 18 у Брэнешті.

Особлива увага була приділена оцінці прогресу, досягнутого молдовською владою у вирішенні проблеми насильства та залякування серед ув'язнених.

Хоча переважна більшість осіб, з якими спілкувалася делегація, не заявляли про жорстоке поводження з боку персоналу, у звіті підкреслюється, що явище неформальної ієрархії серед ув'язнених і пов'язане з ним насильство та залякування між ув'язненими залишається значною мірою невирішеною проблемою, а в'язниці, як і раніше, не можуть забезпечити безпечне середовище для ув'язнених осіб. Велика кількість осіб, які утримуються у в'язницях, знову розповіли делегації про загальну атмосферу залякування і насильства, створену неформальними лідерами в'язниць та їхнім близьким оточенням.

Становище осіб, які вважаються "приниженими" або "недоторканними", тобто такими, що належать до найнижчої "касти" неформальної ієрархії ув'язнених, залишається предметом серйозного занепокоєння, і ЄКЗК вважає, що воно може розглядатися як таке, що продовжує порушувати статтю 3 Європейської конвенції з прав людини.

На думку ЄКЗК, така незадовільна ситуація у в'язницях безпосередньо пов'язана з низкою факторів, насамперед, хронічною нестачею персоналу, залежністю від неформальних лідерів ув'язнених для збереження контролю над ув'язненими та існуванням гуртожитків великої місткості. У той же час, відсутня належна оцінка ризиків та потреб осіб при прийнятті їх до в'язниці, а також класифікація осіб для визначення того, в яку в'язницю, блок чи камеру їх слід помістити.

У світлі цих висновків Комітет ще раз закликає владу Молдови без подальших зволікань вжити рішучих заходів для подолання явища неформальної ієрархії серед ув'язнених і запобігання насильству та залякуванню між ув'язненими в рамках всієї пенітенціарної системи.

Матеріальні умови в відвіданих установах в цілому були поганими, багато камер/гуртожитків були напівзруйнованими, брудними і погано обладнаними.

ЄКЗК також спостерігав переповненість камер та гуртожитків у в'язницях Кишинева та Крикова. Крім того, делегація спостерігала разюче нерівномірний розподіл ув'язнених у відвіданих установах, що тісно пов'язано з явищем неформальної ієрархії серед ув'язнених; деякі привілейовані ув'язнені проживали у просторих приміщеннях або навіть у невеликих квартирах, що складалися з декількох кімнат, з багатим обладнанням. ЄКЗК рекомендує, серед іншого, забезпечити справедливий розподіл ув'язнених у камерах/гуртожитках та надання щонайменше 4 м² житлової площі на особу, а також утримувати всі камери/гуртожитки в належному стані, дотримуватися санітарно-гігієнічних вимог та бути належним чином обладнаними.

Незважаючи на зусилля, докладені у в'язницях Бранешті та Крикова, щоб запропонувати ув'язненим роботу і деякі інші види діяльності, факт залишається фактом: значна частина ув'язнених не була залучена до жодної цілеспрямованої діяльності.

Ситуація була ще більш проблематичною для дорослих ув'язнених у Кишинівській в'язниці, які продовжували залишатися замкненими у своїх камерах до 23 годин на добу. Особливе занепокоєння викликає той факт, що неповнолітні, які перебувають під вартою в цій установі, були піддані такому ж режиму.