До постановки проблеми

Відповідно до ст. 50 КК України, застосування кримінального покарання переслідує цілі кари та виправлення засуджених. Крім того, покарання має на меті запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Вважається, що покарання завдяки кримінально-правовому залякуванню, поєднаному з моральним вихованням, здатне впливати на звички невизначеного широкого кола осіб. Зазначена думка є загальнопоширеною, адже вона присутня майже у всіх наукових працях, які так чи інакше стосуються філософського та кримінологічного обґрунтування застосування кримінального покарання.

В цій статті ми спробуємо представити власний погляд на загальну превенцію як мету покарання та проаналізувати, наскільки покарання дійсно має загальнопревентивний ефект. Проблематика цього дослідження пов’язана з визначенням ступеня ідеологізації та подальшої міфологізації зазначених вище традиційних цілей покарання. В цьому контексті ми маємо зазначити, що проблема міфологізації реабілітації як мети покарання вже знайшла своє відображення у наших попередніх працях[1]. Тому ця стаття є логічним їх продовженням.

Загальна превенція зіграла важливу роль у розвитку філософії кримінального права. Давньогрецькі та середньовічні філософи, а за ними Беккаріа, Бентам, Фейєрбах та багато інших – усі вони звертали увагу на загальну превенцію. Проте потреба у підтвердженні філософських ідей за допомогою практичних напрацювань та соціологічних досліджень забезпечили загальній превенції бурхливий розвиток саме в ХХ столітті.   

Відверто кажучи, фундаментальні праці норвежців зі світовим ім’ям Анденеса, Крісті та Матієсена, фінського кримінолога Лайне, величезний пласт американських соціологічних досліджень залишили дуже мало простору для сучасного дослідника цього питання.

Тому, досліджуючи проблематику загальної превенції, варто зробити припущення, що навряд сучасна наука може надати щось дійсно нове у площині дослідження загальнопревентивного ефекту покарання.

У наукових працях вітчизняних авторів проблема загальної превенції знайшла широке відображення. Проте, на жаль, ця мета кримінального покарання здебільшого досліджувалася на рівні філософських припущень та абстракцій.

Тому загальна превенція як мета кримінального покарання потребує уточнення її філософського та кримінологічного обґрунтування з урахуванням реалій кримінальної політики сучасної національної держави. Забігаючи трохи наперед, можна зазначити, що можливості загальної превенції як мети покарання залишаються таємницею із суттєвим присмаком скептицизму. Тому ця стаття є нашою спробою проаналізувати зазначену мету в контексті сучасних тенденцій.

На перший погляд, загальна превенція є найпростішою для розуміння метою з переліку цілей кримінального покарання. Проте саме ця мета виявляється найбільш складною для практичного дослідження через складність методології пізнання цього питання.